кужівка

КУЖІ́ВКА (КУЖІ́ЛКА) (кілок, на який намотують прядиво, вовну), КУ́ЖІЛЬ (КУЖІ́ЛЬ), КУЖЕ́ЛИНА розм., КУЖЕ́ЛИЦЯ розм., КРУЖІ́ВКА діал. Буде мати бити щіткою, гребінкою і веретеном, кужівкою (Словник Б. Грінченка); Гелена сидить на низькому різьбленому стільці і пряде пурпурну вовну на золотій кужілці (Леся Українка).

Значення в інших словниках

1. кужівка — Кужі́вка: — пристрій для прядива (повісма) [10]  Словник з творів Івана Франка
2. кужівка — кужі́вка іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
3. кужівка — кужілка, -и, ж. Частина прядки у вигляді кілка, на якого намотують прядиво.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. кужівка — КУЖІ́ВКА, КУЖІ́ЛКА, и, ж. Частина прядки у вигляді кілка, на який намотують пряжу. Вломила си [вломилася] Маріччина писана кужівка (з народної пісні); Нижню частину кужілки вкладають у спеціально висвердлений отвір у лавці, на якій сидить пряля (І.  Словник української мови у 20 томах
5. кужівка — КУЖІ́ВКА, КУЖІ́ЛКА, и, ж. Частина прядки у вигляді кілка, на який намотують пряжу. Гелена сидить на низькому різьбленому стільці і пряде пурпурну вовну на золотій кужілці (Л. Укр., II, 1951, 248).  Словник української мови в 11 томах
6. кужівка — Кужівка, -ки ж. Родъ пряслицы, шестика, вставляемаго въ донышко (сіде́ць), на который привязывается кужіль. Части кужівки: нижняя половина держівно: верхняя, на которую надѣвается кужіль, — кужівни́к: посрединѣ, гдѣ сходятся держівно и кужівни́к — деревянный кружекъ, ободокъ — ко́чало. Шух. I. 148.  Словник української мови Грінченка