милість

КОХА́ННЯ (глибока сердечна прихильність до особи іншої статі), ЛЮБО́В, ПОЧУТТЯ́, ЗАКОХА́ННЯ розм., ЛЮ́БОЩІ, ЛЮ́БІСТЬ розм., УПОДО́БА (ВПОДО́БА) діал., ЛЮБВА́ (ЛЮБА́) діал., МИ́ЛІСТЬ заст.; ПРИ́СТРАСТЬ, ЖАГА́ (сильне, нестримне почуття). Дух палкого кохання в молодих душах неначе повіяв на неї крилом, навіяв спомин про її давню, молоду любов (І. Нечуй-Левицький); Зів'яло з часом та почало гаснути в серці Йоновім і почуття до Гашіци (М. Коцюбинський); Вона ще вчора надумала, що з нашого закохання нічого не буде — ні щастя, ні вжитку, бо позавчора негарний сон їй снився (Марко Вовчок); Замутили любощі та ревнощі йому голову (І. Волошин); Паде пір'я із явір'я, паде пір'я з бука, Та уже нам, мій миленький, в любості розлука (коломийка); Збіга мені на думку — з чого те береться часом, чим держиться те, мовляв уподоба, чи любва? (Марко Вовчок); (Русалка:) Вода ж не держить сліду від рана до обіду, так, як твоя люба або моя журба! (Леся Українка); Свою пристрасть і свою ніжність зберігала вона для людини, яку любить давно (А. Шиян); (Маріквіта:) Квітки з гранати, то знак жаги (Леся Українка).

МИ́ЛІСТЬ (доброзичливе, привітне ставлення до когось, вияв жалості тощо), БЛАГОДА́ТЬ заст., ЗГЛЯД діал.; МИЛОСЕ́РДЯ (співчутливе ставлення до когось); БЛАГОДІЯ́ННЯ заст., БЛАГОСТИ́НЯ заст., ПРИЗВО́ЛЕННЯ заст. (добрий, милосердний учинок, добре діло). Вода світила на Дороша лагідністю, виколисувала милість до всього живого (Григорій Тютюнник); Не слід би закладати руки та ждати з неба благодаті (І. Франко); (Рябина:) Будьте ласкаві, майте згляд на мою жінку та дітей, допомагайте їм (І. Франко); (Кембль:) Милосердя до вбогих єсть повинність християнська (Леся Українка); Слава ж тобі, ченче, твоїй благостині (Словник Б. Грінченка); "Польний гетьман.. радить вам віддати замок на капітуляцію.. Реченець для розсуду й виконання цього ласкавого призволення скінчиться увечері" (М. Старицький).

ПО́СЛУГА (дія, вчинок, що дає користь, допомогу іншому), ЛА́СКА, УСЛУ́ГА (ВСЛУ́ГА) заст., МИ́ЛІСТЬ заст., ПРИСЛУ́ГА діал.; УВА́ЖНІСТЬ, ЛЮБ'Я́ЗНІСТЬ (готовність прислужитися іншій людині). Він бігав ще хлопчиськом за мисливцями та різними послугами дорослим заробляв собі право постріляти (О. Гончар); Зробіть мені ласку, найміть мені хату десь близько од Вашої і упорядкуйте справу з обідом (М. Коцюбинський); За Вашу дуже приятельську прислугу і услугу дякую Вам (В. Стефаник); Спасибі Вам, щире спасибі за Вашу поміч та уважність до мене! (Леся Українка); Поза службовими взаєминами Євецький — сама люб'язність та доброзичливість (Ю. Шовкопляс).

Значення в інших словниках

1. милість — ми́лість іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. милість — (до кого) прихильність, (з боку дужого) ласка; (вияв милосердя) помилування; (полегша) полегкість, зглядь; (милосердний вчинок) доброчинство; Р. приємність; ЗСТ. любов, кохання; милость.  Словник синонімів Караванського
3. милість — [мил'іс'т'] -лос'т'і, ор. -л'іс'т'у  Орфоепічний словник української мови
4. милість — -лості, ж. 1》 Доброзичливе, привітне ставлення до кого-небудь. || заст. Прихильність когось вищого становищем у суспільстві до залежного; ласка (див. ласка I 4)). || ірон. || Вияв жалості, милосердя; помилування.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. милість — МИ́ЛІСТЬ, лості, ж. 1. Доброзичливе, привітне ставлення до кого-небудь. Пішла, попрощалась із господарями, подякувала їм за милість і за ласку (Марко Вовчок); – Потерпімо ще трохи. Почекаймо великої милості й справедливості. – Від кого? – .. Нема терпцю!...  Словник української мови у 20 томах
6. милість — Милість твоя велика, а не варта лика. Про нещиру ласку. Ніж у вовка милості просити, краще його відразу забити. Лихого ворога краще знищити, ніж запобігати у нього ласки.  Приповідки або українсько-народня філософія
7. милість — У християнстві надприродний дар, наданий Богом людині; є необхідною для спасіння, перетворює людську натуру, попереджає майбутнє життя у небі; в історії теології численні суперечки навколо ставлення м. до вільної волі людини.  Універсальний словник-енциклопедія
8. милість — ва́ша (їх) ми́лість (ми́лость), уроч., заст. 1. Шанобливе називання кого-небудь; ви, вони. — З Богом, — кажу, — завтра рушаймо до панії, а потім і до вашої милості за рушниками (Марко Вовчок); — У Варшаві тільки й мови, що про вашу милість, князю (І.  Фразеологічний словник української мови
9. милість — Ми́лость і ми́лість, -лости, -лості, -лістю; -лості, -лостей  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
10. милість — МИ́ЛІСТЬ, МИ́ЛОСТЬ, лості, ж. 1. Доброзичливе, привітне ставлення до кого-небудь. Пішла, попрощалась із господарями, подякувала їм за милість і за ласку (Вовчок, І, 1955, 12); — Потерпімо ще трохи. Почекаймо великої милості й справедливості. — Від кого?...  Словник української мови в 11 томах
11. милість — Милість, -лости ж. Пріятность. Левиц. І. (Пр. 1868, стр. 519).  Словник української мови Грінченка