молодистий
МОЛОЖА́ВИЙ (який має зовнішність молодої людини, здається молодшим за свої роки), МОЛОДЯ́ВИЙ, МОЛОДИ́СТИЙ. Виїхала й Олімпія Дементіївна, моложава шестипудова вдова (В. Гжицький); Його моложаве обличчя почало заростати густою бородою (А. Шиян); Він зустрів її стримано, чемно. Невисокий, молодявий, інтелігентний (П. Дорошко); Який він міцний, цей молодистий чоловік (О. Копиленко).
МОЛОДИ́Й (який має небагато років, не досяг зрілого віку — про людину, тварину), МО́ЛОД фольк., МОЛОДИ́СТИЙ розм., Я́РИЙ розм.; Ю́НИЙ (який має дуже мало років — про людину); БЕЗБОРО́ДИЙ розм., БЕЗВУ́СИЙ розм. (ще не зміцнілий — про хлопця); ЖОВТОРО́ТИЙ зневажл. (про підлітка). Задумався батько, тяжко зітхнувши, задумався й молодий Микола (І. Нечуй-Левицький); Стоїть явір над водою, на воду схилився, Молод козак, молод козак, та вже й зажурився (пісня); Повідають звуки чисті, як із моря на зорі ось виходять молодисті тридцять три богатирі (П. Тичина); Я коза ярая (М. Номис); Яра пчілочка (Словник Б. Грінченка); У нас в десятому класі вчиться талановита юна письменниця (О. Донченко); Все виявилося не таким, як гадалось. Якісь безвусі юнаки, безбороді (О. Довженко); Віра мала значно більше жіночого досвіду, ніж Ліза.., а сестру ще недавно вважала жовторотим дівчиськом (М. Руденко).
Словник синонімів української мови