моргати

БЛИ́СКАТИ (чим і без додатка — уривчасто, з перервами світити; посилати короткі світлові сигнали), БЛИ́МАТИ, МИГА́ТИ, МОРГА́ТИ розм. То поїзд лине з гуркотом і свистом, Червоним оком блискає на сніг... (М. Рильський); Блимає червоною цяткою семафор (В. Кучер); — Значить, коли щось трапиться, — сказав пілот дівчинці, — мигай бортовими вогнями (М. Трублаїні); До села Гаїв шляхом мчала машина, раз по раз моргаючи сліпучо фарами (І. Цюпа). — Пор. 2. бли́снути, 1. світи́ти.

КЛІ́ПАТИ (мимоволі швидко опускати й піднімати повіки, вії), МОРГА́ТИ, МИГА́ТИ, ЛУ́ПАТИ розм., ЗМИГА́ТИ розм., ЗМИ́ГУВАТИ розм., ЛИ́ПАТИ діал. — Док.: клі́пнути, моргну́ти, зморгну́ти, мигну́ти, лу́пнути, змигну́ти, ли́пнути. Він швидко кліпав віями, немов боявся, що зрадлива сльоза викотиться з ока (Л. Первомайський); Його борода тряслася, а червоні очі сльозливо моргали (Г. Хоткевич); Не мигаючи, він різко дивиться на дукача (М. Стельмах); Зоня закотила чоловічки під повіки і лупала тільки самими білками (Ірина Вільде).

МОРГА́ТИ (передавати знак рухом повіки, брови); ПІДМО́РГУВАТИ (перев. залицяючись, кокетуючи тощо); ПРОМО́РГУВАТИ (час від часу). — Док.: моргну́ти, підморгну́ти, проморга́ти. Павленко моргає на Галю, щоб та вийшла (Є. Кротевич); Партизани на колоді заворушилися, почали підморгувати Вихору, робити руками якісь викрутаси (В. Кучер); В п'ятнадцять Федько задумав парубкувати: підморгував сусідській солдатці Наталці (А. Дімаров).

Значення в інших словниках

1. моргати — морга́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. моргати — (очима) кліпати, лупати, підморгувати, п. ф. морг; (- світло — ще) блимати; п-к -АЮЧИИ, що моргає, звиклий моргати, радий підморгнути, моргун, моргучий, д. моргосліпий, (- світло) мерехтливий, миготливий, блимкий.  Словник синонімів Караванського
3. моргати — див. залицятися  Словник синонімів Вусика
4. моргати — -аю, -аєш, недок. 1》 Мимоволі швидко опускати й піднімати повіки та вії. || Швидко заплющуватися й розплющуватися (про очі). 2》 до кого, на кого, кому і без додатка. Подавати знак рухом повіки, брови.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. моргати — МОРГА́ТИ, а́ю, а́єш, недок. 1. Мимоволі швидко опускати й піднімати повіки та вії. Слідчий довго чогось моргав запаленими віями (Ю. Збанацький); // Швидко заплющуватися й розплющуватися (про очі). Його борода тряслася, а червоні очі сльозливо моргали (Г.  Словник української мови у 20 томах
6. моргати — і (рідше ні, на́віть) ву́сом (брово́ю) не моргну́ти. Не звертати (не звернути) ніякої уваги на що-небудь; не (з)реагувати. Приговорює (Охрім): “Кабака гарна, терла жінка Ганна!..” Солдат нічичирк! і усом не моргне (Г.  Фразеологічний словник української мови
7. моргати — Морга́ти, -га́ю, -га́єш; моргну́ти, -гну́, -гне́ш на кого, до кого  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. моргати — МОРГА́ТИ, а́ю, а́єш, недок. 1. Мимоволі швидко опускати й піднімати повіки та вії. Слідчий довго чогось моргав запаленими віями (Збан., Єдина, 1959, 109); // Швидко заплющуватися й розплющуватися (про очі).  Словник української мови в 11 томах
9. моргати — Морга́ти, -га́ю, -єш, одн. в. моргну́ти, -ну́, -не́ш гл. Моргать, моргнуть, мигать, мигнуть. От зараз світова зірниця на небі зачала моргать. Котл. Ен. VI. 50. Моргни, сліпа, коржа дам. Ном. № 6482.  Словник української мови Грінченка