мріяння

МРІ́Я (витвір уяви; думка про щось бажане, приємне тощо), МА́РЕННЯ (МАРІ́ННЯ), СОН, МРІ́ЯННЯ, МА́РИ розм., ФАНТА́ЗІЯ, ІЛЮ́ЗІЯ (необґрунтована надія). Мрії передсвітні, Які ви чарівні! (Леся Українка); Сік з дерева... З людського тіла кров... Голодне марення про Ельдорадо... (М. Рильський); Маріння мої далекозорі, Не діждусь я слави ваших днів; Не побачу в світовім просторі Кинених в безмежність кораблів! (М. Зеров); Спокій тих, що вірять нам, Ми берегти клялися ревно. Ну що ж, не збутись нашим снам, Хоч і жалітимеш напевно (Л. Дмитерко); Весна, весна, а в нас — гай-гай! Далеко зором не сягай, Згаси остаток мар (П. Грабовський); Якби ті фантазії справдилися, то хто знає, чи Краньцовська осталася б між живими? (Лесь Мартович); Безперечно, ілюзія прекрасна річ, але — на жаль, не завше (М. Хвильовий).

Значення в інших словниках

1. мріяння — мрі́яння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. мріяння — див. мрія  Словник синонімів Вусика
3. мріяння — -я, с. 1》 Дія і стан за знач. мріяти. 2》 рідко. Те саме, що мрія.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. мріяння — МРІ́ЯННЯ, я, с. 1. Дія і стан за знач. мрі́яти. Гори були в спогадах матусиних, у її розповідях, у її мріяннях і надіях. Обіцяла повести Настасю в гори (П. Загребельний). 2. рідко. Те саме, що мрі́я.  Словник української мови у 20 томах
5. мріяння — Мрі́яння, -ння, -нню, -нням  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. мріяння — МРІ́ЯННЯ, я, с. 1. Дія та стан за знач. мрі́яти. Дрібнобуржуазним демократам властива огида до класової боротьби, мріяння про те, щоб обійтись без неї, намагання згладити і примирити, притупити гострі кути (Ленін, 30, 1951, 88). 2. рідко.  Словник української мови в 11 томах