нажитний

НАЖИВНИ́Й (про предмет, майно, властивість, уміння, досвід і т. ін. — який можна нажити, набути), НАБУТНИ́Й розм., НАЖИТНИ́Й рідше. (Гайдар:) ..Ясно, знання діла, вміння воювати — справа наживна (О. Корнійчук); Адже господарство — річ набутна (І. Франко).

Значення в інших словниках

1. нажитний — нажитни́й прикметник рідко  Орфографічний словник української мови
2. нажитний — -а, -е, рідко. Те саме, що наживний I.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. нажитний — НАЖИТНИ́Й, а́, е́, рідко. Те саме, що наживни́й¹. То все нажитне, ізнов розживемося (Ганна Барвінок).  Словник української мови у 20 томах
4. нажитний — НАЖИТНИ́Й, а́, е́, рідко. Те саме, що наживни́й¹.  Словник української мови в 11 томах
5. нажитний — Нажитний, -а, -е Благопріобрѣтенный, наживной. То все нажитне, — ізнов розживемося. Як пійде на добро, то й купимо. Г. Барв. 285. нажитна дитина. Ребенокъ рожденный внѣ брака. Людське око на мене гостро дивилось, і на мене, і на моє нажитне, на моє неблагословенне. Г. Барв. 484. см. наживний.  Словник української мови Грінченка