нарвати

НАРВА́ТИ особ. і безос. (запалюючись, утворити нарив); НАГНА́ТИ безос., розм. (зробити здутою, розпухлою хвору або ушкоджену частину тіла). — Недок.: нарива́ти, наганя́ти (наго́нити рідше). Минуло багато часу, а рана на руці Данила Ковача ятрилась і наривала (С. Скляренко); Помацав рукою голову — ціла, тільки ґулю таку нагнало, як яблуко (Ю. Збанацький).

Значення в інших словниках

1. нарвати — нарва́ти 1 дієслово доконаного виду зібрати якусь кількість чогось нарва́ти 2 дієслово доконаного виду утворити нарив нарва́ти 3 дієслово доконаного виду прикріпити ярмо до дишля  Орфографічний словник української мови
2. нарвати — I див. наривати I. II див. наривати II. III див. наривати III.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. нарвати — НАРВА́ТИ¹ див. нарива́ти¹. НАРВА́ТИ² див. нарива́ти². НАРВА́ТИ³ див. нарива́ти³.  Словник української мови у 20 томах
4. нарвати — Нарва́ти, -рву́, -рве́ш, -рву́ть  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. нарвати — НАРВА́ТИ¹ див. нарива́ти¹. НАРВА́ТИ² див. нарива́ти². НАРВА́ТИ³ див. нарива́ти³.  Словник української мови в 11 томах
6. нарвати — Нарвати, -ся см. наривати, -ся.  Словник української мови Грінченка