наткнутися
НАРАЗИ́ТИСЯ (несподівано, випадково зіткнутися з ким-, чим-небудь, небажаним для себе), НАЛЕТІ́ТИ розм., НАПОРО́ТИСЯ розм., НАРВА́ТИСЯ розм., НАСКО́ЧИТИ розм., НАРІ́ЗАТИСЯ розм. — Недок.: наража́тися (нара́жуватися розм.), наліта́ти, напо́рюватися, нарива́тися, нарі́зуватися. Щоб не наразитися ненароком на управителя, Мотронка звернулася додому (Ф. Бурлака); Хутором Левко їде обережніше. Ось він минає будинок пана Варави, бере в долинку і неждано біля самої греблі налітає на двох людей (М. Стельмах); Тепер треба лише подбати, щоб не напоротися на поліцаїв чи німців (А. Дімаров); Женя запізнилася додому і, щоб не нарватися на арешт, заскочила до Лимарів — сюди їй було ближче (А. Хижняк); Удень небезпечно нашому брату ходить у слободу: часом наскочиш на ярчука (собаку) (О. Стороженко); — Нарізався я з загоном на білих, у селі схопили мене, і в кутузку (О. Копиленко). — Пор. 2. наткну́тися, 1. натра́пити.
НАТКНУ́ТИСЯ на що (рухаючись, наштовхнутися на щось гостре й поранити себе або пошкодити що-небудь), НАРАЗИ́ТИСЯ, НАСТРОМИ́ТИСЯ рідше, НАПОРО́ТИСЯ розм., НАРІ́ЗАТИСЯ розм., НАШТРИКНУ́ТИСЯ розм.; ПРОБИ́ТИСЯ розм. (наткнувшись, поранити себе). — Недок.: натика́тися, наража́тися (нара́жуватися рідше), настро́млюватися, напо́рюватися, нарі́зуватися, наштри́куватися. В серці запекло, закололо так, ніби воно живцем на склянку наткнулося (І. Рябокляч); Хто несміливо ступатиме, хто боїться наразитись на гостряки, — той далеко не піде (М. Рудь); Добирався (ведмідь) вночі до стаї та й настромився на кіл (М. Коцюбинський); Ксенька напоролась ногою на залізні граблі (М. Коцюбинський); — На корч нарізались, і тепер хлопці дірку в неводі латають, — відповів рибалка (О. Копиленко); Тільки торкнувшись стільця, він знову підвівся, мов наштрикнувся на голку (Ю. Смолич); Теля.. скочило прямо на пліт і було би пробилося на колик (кілок), якби Аничка не вибігла з хати та не нагнала його (Лесь Мартович).
НАТКНУ́ТИСЯ на кого-що (рухаючись, несподівано зустрітися з якоюсь перешкодою і вдаритися об неї), ЗІТКНУ́ТИСЯ з ким-чим, НАТРА́ПИТИ, НАЛЕТІ́ТИ, НАРАЗИ́ТИСЯ, НАСКО́ЧИТИ, НАШТОВХНУ́ТИСЯ, НАРВА́ТИСЯ розм., НАПОРО́ТИСЯ розм.,; НАБІ́ГТИ, НАГНА́ТИСЯ (з розгону); ТКНУ́ТИСЯ (ТИКНУ́ТИСЯ), ТИ́ЦЬНУТИСЯ розм. (у що, рідше в кого — рухаючись, несподівано натрапити на щоабо кого-небудь, ударившись об нього). — Недок.: натика́тися, стика́тися, натрапля́ти, наліта́ти, наража́тися (нара́жуватися рідше), наска́кувати, нашто́вхуватися, нарива́тися, напо́рюватися, набіга́ти, наганя́тися, ти́катися, ти́цятися, ти́цькатися рідше. Гарячий засліплений кінь трохи не наткнувся на скаку на воза (І. Нечуй-Левицький); Натрапила коса на камінь (прислів'я); Пароплав міг налетіти на шлюпку і зім'яти її (М. Трублаїні); Перед барикадою колючо стирчали залізні "їжаки", на які мали наразитись фашистські танки (С. Журахович); З розгону Черниш наскочив на якогось пластуна-бійця (О. Гончар); Хотіла (Олена) вискочити з кімнати, але зопалу наштовхнулась на закриту.. половинку дверей (А. Головко); Добре, хоч кінь ні на що не напоровся (Г. Хоткевич); Раптом нарти набігли на камінь і так підскочили, що Тико не втримався і впав на сніг (М. Трублаїні); Раз він гнався шістьма кіньми, В шовках та у злоті, Як нагнався на баюру, Застряв у болоті (С. Руданський); Незабаром пліт знову шарпнуло, він тикнувся у щось тверде (С. Голованівський). — Пор. 2. нарази́тися.
НАТРА́ПИТИ на кого-що (несподівано, випадково зустріти когось, знайти щось), НАШТОВХНУ́ТИСЯ, НАДИ́БАТИ на кого-що, кого, що, розм., ПОДИ́БАТИ кого, що, розм., НАПА́СТИ розм., НАТКНУ́ТИСЯ розм., НАХОПИ́ТИСЯ розм., ЗІТКНУ́ТИСЯ з ким. — Недок.: натрапля́ти, нашто́вхуватися, надиба́ти (нади́бувати), поди́бувати, напада́ти, натика́тися, нахопля́тися, стика́тися. Доводилося розходитися в цеп, поки хтось знову натрапляв на слід, сповіщаючи про це всім (А. Шиян); Він несподівано наштовхнувся на двох бійців з носилками в руках (Д. Ткач); — Хтось його зарубав серед ночі. Так і надибали на вулиці, в крові... (Є. Гуцало); Люблю напасти на лісове джерело (М. Стельмах); Натикаючися на пні, блудила Маруся без плану... поки нарешті цілком випадково не наткнулася на.. все опришківське добро (Г. Хоткевич); Біля двору.. Хаєцький зіткнувся з Воронцовим (О. Гончар). — Пор. 1. зустрі́нути, 2. нарази́тися.
НАТРА́ПИТИ на що (зустріти перешкоди в чому-небудь), ЗІТКНУ́ТИСЯ з чим, НАШТОВХНУ́ТИСЯ, НАТКНУ́ТИСЯ розм.; НАРАЗИ́ТИСЯ (несподівано або на якісь серйозні перешкоди). — Недок.: натрапля́ти, стика́тися, нашто́вхуватися, натика́тися, наража́тися (нара́жуватися рідше). Натрапити на серйозні труднощі; Ладигін бачив, як літак, наштовхнувшись на стіну зенітного вогню, швидко повернув назад (Д. Ткач); — Ми теж натикаємося мало не щодня на різні складні перепони, але долаємо (В. Кучер); "Победа" припускає хід, сподіваючись проскочити під хмарою, не наразившись на зливу (Ю. Яновський).
Словник синонімів української мови