невсидючий

НЕПОСИДЮ́ЧИЙ (НЕПОСИДЮ́ЩИЙ) (який не може довго всидіти, пробути на одному місці, за одним заняттям або без певного заняття), НЕПОСИ́ДЛИВИЙ, НЕВСИ́ДЛИВИЙ, НЕВГАМО́ВНИЙ, НЕВГОМО́ННИЙ, НЕПОСИДЯ́ЧИЙ (НЕПОСИДЯ́ЩИЙ рідко) розм., ТОВКУ́ЩИЙ розм., НЕВСИДЮ́ЧИЙ рідко. Був Матвій непосидючий і працьовитий, завжди собі якусь роботу знайде (І. Цюпа); І Юхимчик зростав — щебетливе, непосидливе щире дитя (М. Гірник); Одного бракувало в веселій господі невсипущої господарки: русявих головок (голівок) невгамовних щебетунчиків (Л. Яновська); Ви ж самі добре знаєте: наш брат автор — людина непосидяща. То на ферму.., то в хату до доярок одним оком зазирнеш (О. Ковінька); — Та такий товкущий (о. Тарасій), непосидящий, що все товчеться то по келії, то по садку (І. Нечуй-Левицький). — Пор. 1. невгамо́вний, 3. неспокі́йний, 1. рухли́вий.

Значення в інших словниках

1. невсидючий — невсидю́чий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. невсидючий — див. жвавий  Словник синонімів Вусика
3. невсидючий — -а, -е. Те саме, що невсидливий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. невсидючий — НЕВСИДЮ́ЧИЙ, а, е. Те саме, що невси́дливий. Одарчин батько не захотів віддавати дочку за невсидючого козака. (Хто видасть дочку за господаря, який не ниву оре, а городить загату під ставок?) (Ю. Мушкетик).  Словник української мови у 20 томах
5. невсидючий — НЕВСИДЮ́ЧИЙ, а, е. Те саме, що невси́дливий.  Словник української мови в 11 томах
6. невсидючий — Невсидю́чий, -а, -е Непосѣда.  Словник української мови Грінченка