ненавмисно

НЕНАВМИ́СНЕ (НЕНАВМИ́СНО) (не обдумуючи заздалегідь, без попереднього наміру), НЕВМИ́СНЕ (НЕУМИ́СНЕ рідко), НЕВМИ́СНО (НЕУМИ́СНО рідко), НЕНАРО́КОМ, БЕЗ У́МИСЛУ (без таємного й вартого осуду наміру). Макітра мов ненавмисне розстебнув пальто і почав розправляти на шиї шовковий галстук (С. Васильченко); Не займав дівчат нікого, да й на мене щось двічі поглянув, та й то ніби так, нехотя, невмисне (Марко Вовчок); Передаючи йому бідон, ненароком чи навмисне торкнулась (Тоня) рукою його руки (О. Гончар); (Тетяна:) Ох, мені горе! Пропаде Финтик даром, і я без умислу буду виною його смерті... (І. Котляревський). — Пор. випадко́во, мимово́лі.

Значення в інших словниках

1. ненавмисно — ненавми́сно прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. ненавмисно — Без наміру; (торкнути) мимохіть; невмисно; п! НЕНАРОКОМ.  Словник синонімів Караванського
3. ненавмисно — присл. Те саме, що ненавмисне.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. ненавмисно — НЕНАВМИ́СНО. Те саме, що ненавми́сне. Коли не дивиться [гість] на їх [дітей] – здається, такий, як і всі, коли ж часом ненавмисно погляне на їх тими льодовими очима, – так і пориває шугнути на піч (С. Васильченко).  Словник української мови у 20 томах
5. ненавмисно — НЕНАВМИ́СНО. Те саме, що ненавми́сне. Коли не дивиться [гість] на їх [дітей] — здається, такий, як і всі, коли ж часом ненавмисно погляне на їх тими льодовими очима, — так і пориває шугнути на піч (Вас., II, 1959, 145).  Словник української мови в 11 томах