непорочність

НЕВИ́ННІСТЬ (стан людини, що не жила статевим життям), ЦНО́ТА, ЦНОТЛИ́ВІСТЬ, НЕЗА́ЙМАНІСТЬ, ЧЕСТЬ, ЧЕСНО́ТА, ДІВО́ЦТВО розм., НЕПОРО́ЧНІСТЬ заст., поет. Незборима його цнота принаджувала до парубка цю бувалу в бувальцях вісімнадцятилітню молодичку (О. Ільченко); Все чекає великого Юрія. Як молода дотримує честі до вінця, так все доокола, вся природа чекала приїзду кінного лицаря (Г. Хоткевич); — Слухай, нелюбе, кохалась я з одним козаком і заприсяглась нікому більш, як йому одному, віддати моє дівоцтво (О. Стороженко).

Значення в інших словниках

1. непорочність — непоро́чність іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. непорочність — -ності, ж. Абстр. ім. до непорочний.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. непорочність — НЕПОРО́ЧНІСТЬ, ності, ж. Абстр. ім. до непоро́чний. Дівчата принесли з лісу квітів і сплели для неї [покійниці] барвистий вінок – знак непорочності дівочої честі (Д. Міщенко).  Словник української мови у 20 томах
4. непорочність — НЕПОРО́ЧНІСТЬ, ності, ж. Абстр. ім. до непоро́чний. Дівчата принесли з лісу квітів і сплели для неї [покійниці] барвистий вінок — знак непорочності дівочої честі (Міщ., Сіверяни, 1961, 212).  Словник української мови в 11 томах