непутній

БЕЗПУ́ТНИЙ розм. (який діє легковажно, нерозумно або негідно з морального боку), НЕПУТЯ́ЩИЙ розм. ЛЕДА́ЧИЙ зневажл., НЕПУ́ТНІЙ рідко, ЛЕ́ДА-ЯКИ́Й діал. зневажл. А коли до отця Вікентія якось, утікаючи від філера, приїхав його безпутний двоюрідний брат, що знюхався з терористами, акції молодого батюшки в очах отця Миколая одразу пішли вгору (М. Стельмах); — Непутящий учень з того Павлика, — порішила вчителька (К. Гордієнко); Людям не жаль. "Нехай, кажуть, гине ледача дитина, Коли не зуміла себе шанувать" (Т. Шевченко). — Пор. 1. безсоро́мний, 1. легкова́жний.

Значення в інших словниках

1. непутній — непу́тній прикметник рідко  Орфографічний словник української мови
2. непутній — див. бешкетник; легковажний  Словник синонімів Вусика
3. непутній — -я, -є, рідко. Те саме, що непутящий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. непутній — НЕПУ́ТНІЙ, я, є, рідко. Те саме, що непутя́щий. – Що ж він, кого чужого узявся проводити? Кого не путнього, що вона наказує йому не баритися? (Панас Мирний).  Словник української мови у 20 томах
5. непутній — Непу́тній, -ня, -нє  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. непутній — НЕПУ́ТНІЙ, я, є, рідко. Те саме, що непутя́щий. — Що ж він, кого чужого узявся проводити? Кого не путнього, що вона наказує йому не баритися? (Мирний, IV, 1955, 44).  Словник української мови в 11 томах
7. непутній — Непутній, -я, -є Безпорядочный, непорядочный.  Словник української мови Грінченка