нержавійка

I. СТАЛЬ (твердий ковкий метал — сплав заліза з вуглецем та іншими домішками), КРИ́ЦЯ, ДУЛЕ́ВИНА діал. (міцно загартована сталь); НЕРЖАВІ́ЙКА розм. (яка не піддається ржавінню). Судно.. одягнуте у важку непробійну сталь (О. Гончар); Вигнулась, зашипіла криця.. Гостра пилка, заглиблюючись у дерево, виспівує зовсім так, мов жучок-музичка (М. Стельмах); Нічого, друже, не журися! В дулевину себе закуй (Т. Шевченко). — Пор. I. була́т.

Значення в інших словниках

1. нержавійка — нержаві́йка іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. нержавійка — -и, ж., розм. Нержавіюча сталь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. нержавійка — НЕРЖАВІ́ЙКА, и, ж., розм. Нержавіюча сталь (див. нержаві́ючий). Спиці й ободи у велосипеда зроблено з нержавійки, що значно збільшує його зносостійкість (з газ.).  Словник української мови у 20 томах