нетрища
ХА́ЩІ мн. (густий непрохідний ліс, чагарник тощо), ХА́ЩА, НЕ́ТРІ мн., НЕ́ТРИЩА мн., ГЛУШИНА́, ДЕ́БРІ мн., ГЛУШ рідше, ГЛУХОМА́НЬ розм., ХАЩИНА́ діал., БЕ́ЗСЛИХИ мн. діал., ШАЛИНА́ діал. Що далі, то все.. вищі сосни, дикіші хащі (Г. Хоткевич); Звернув (Кудря) коня з дороги в найгустішу хащу дубових кущів і випріг (І. Ле); Мовчки пробиралася половецька дружина непрохідними нетрями, дебрями (І. Франко); Вперше бачу такі тернові нетрища (О. Копиленко); Загін ледве перебрався через ярок і потрапив у таку дику глушину, що офіцер спинив коня і озирнувся (О. Донченко); У глуш залазила (дівчинка) густу, грибочки там знаходила (Н. Забіла); Гучне ревище згойднуло соснові верховіття, погнало в лісову глухомань волохаті тумани (Ю. Бедзик); Безлюдна й глуха місцевість. Тихо зітхають непролазні хащини, жарко парують вологі скелі (П. Воронько); Там, по суворих диких верхах, десь в безводах, в безслихах гніздиться всяка мара, ворожа сила, з якою тяжко боротись (М. Коцюбинський); Повів його у лісі не стежками, а шалиною (Словник Б. Грінченка); Вітерець.. розпанахав тишу і подався шалиною, розбуркуючи сонну птицю (Григір Тютюнник). — Пор. за́рості.
Словник синонімів української мови