нудити
НАБРИ́ДНУТИ кому і без додатка (стати нецікавим, нудним унаслідок одноманітності, частої повторюваності), ОБРИ́ДНУТИ, ДОКУ́ЧИТИ, НАДОКУ́ЧИТИ, НАДОЇ́СТИ розм., НАСТИ́РИТИСЯ розм., ПРЕДОКУ́ЧИТИ підсил. розм., ЗНАВІСНІ́ТИ підсил. розм., ОНАВІСНІ́ТИ підсил. розм., рідше, ОСОРУ́ЖИТИСЯ підсил. розм., ОСТОГИ́ДНУТИ підсил. розм., ОСТОГИ́ДІТИ підсил. розм., НАСТОГИ́ДНУТИ підсил. розм., ОСТОБІ́СІТИ підсил. фам., ОСТОЧОРТІ́ТИ підсил. фам., НАСТОБІ́СІТИ підсил. фам., НАСТОЧОРТІ́ТИ підсил. фам., ОБІСІ́ТИ підсил. фам., рідше, ОЧОРТІ́ТИ підсил. фам., рідше, ОПРИ́КРИТИСЯ рідше, ОПРИ́КРІТИ рідше, СПРИ́КРИТИСЯ рідше, НАПРИ́КРИТИСЯ діал., НАЗОЛИ́ТИ діал., ОПОГАНІ́ТИ діал., ЗБРИ́ДНУТИ діал., НАДОЗО́ЛИТИ діал., ОСТИ́ТИ діал.; ПРИЇ́СТИСЯ розм., ПРОЇ́СТИСЯ розм. рідше (утратити інтерес для кого-небудь); ЗНУ́ДИ́ТИ розм., ЗАНУ́ДИ́ТИ розм. (кого, що — ви́кликати нудьгу в кого-небудь). — Недок.: набрида́ти, обрида́ти, докуча́ти, надокуча́ти, надоїда́ти, насти́рюватися, наприкря́тися, надозо́лювати, остива́ти, приїда́тися, проїда́тися, ну́ди́ти. — Набридло лежати — страх як!.. — знову промовляє хворий (Л. Смілянський); Христі вже обридла лайка та кривда Грицькова (Панас Мирний); Йон згоджувався на все: йому й самому докучила вся ця історія (М. Коцюбинський); Родинна сцена мені вже стала надокучати (І. Франко); (Ковшик:) І все життя хочете малювати колгоспників? Не надоїсть вам? (О. Корнійчук); Їй так остобісіла служба в панів та безперестанна робота, так настирились пани (М. Коцюбинський); Остогидла важка робота, знавісніла, як нудний тьмяний осінній день (В. Козаченко); — Вже він трохи й онавіснів мені: тільки й мови, що він, тільки й думок!.. Надокучило! (Марко Вовчок); Їй жизнь (життя) зробилася немила, і осоружився весь світ (І. Котляревський); — Іди, — сказав той (дід), — хоч оленячого м'яса поїси, бо риба вже настогидла (І. Багмут); — Ніхто мені нічого не заподіяв, — осточортіли мені ваші злидні собачі! (Л. Яновська); Бувало, йому до печінок настобісіє балаканина на сходці (М. Рудь); Терпіли довго, але насточортіло, і тепер ось піднялись, щоб здобути все, що належить людині (О. Гончар); (Писар:) Ну вже мені ця статистика обісіла, аж нудно робиться, як згадаю про неї! (І. Карпенко-Карий); Ця понура хата, цей похилий Грицько і четверо галасливих дітей очортіли вже їй без міри (Б. Грінченко); Їй оприкріло надокучливе зимове життя — вона рвалася на волю (В. Земляк); Вона (жінка) йому вже наприкрилася, бо була стара й негарна (Б. Грінченко); — О, вже мені те письмо остило та опоганіло (Г. Квітка-Основ'яненко); Однак дуже-таки надозолила Кабарда січовикам (О. Стороженко); — Я кажу, бо знаю, Олег. Усе тобі тут приїсться, минеться і потягне додому (О. Лупій); Марія Адамівна перепросила юнака, що знудила його своїми скаргами (В. Гжицький); — Послухай, що тобі казатиму. Не зануджу тебе довгим оповіданням (І. Франко). — Пор. спроти́витися.
НУ́ДИ́ТИ безос. (викликати нудоту — неприємне, млосне відчуття), МЛО́ЇТИ, ВА́ДИТИ, КАНУ́ДИТИ діал. Нудило мене, давило під серцем, усе б я, немов на похмілля, кисле їла (Панас Мирний); -Це, мабуть, дядьку, від солодких ягід млоїть вас... (П. Козланюк).
СКА́РЖИТИСЯ (висловлювати невдоволення з приводу неприємностей, болю, горя, чиєїсь поведінки і т. ін.), НАРІКА́ТИ, РЕ́МСТВУВАТИ, ЖАЛІ́ТИСЯ, БІ́ДКАТИСЯ, ПЛА́КАТИ підсил., СТОГНА́ТИ підсил., ПЛА́КАТИСЯ підсил. розм., СКИ́ГЛИТИ розм., СКІ́МЛИТИ розм., НУ́ДИТИ розм., НИ́ТИ розм. (набридливо скаржитися); КВО́ЛИТИСЯ розм., КОРО́ДИ́ТИСЯ розм., ЖА́ЛУВАТИСЯ розм., ЖАЛКУВА́ТИСЯ діал., ПРИСКА́РЖУВАТИ розм. заст., МАРИКУВА́ТИ діал., ПАДКУВА́ТИ діал., ПА́ДЬКАТИ діал., ПА́ДЬКАТИСЯ діал. (скаржитися на біль, утому). — Док.: поска́ржитися, наска́ржитися, поре́мствувати, пожалі́тися, нажалі́тися, зажалі́тися, пожа́луватися, приска́ржити. Люди звикли скаржитися на труднощі тих часів, у які їм випало жити (П. Загребельний); Люди почали вже нарікати на голову, що він розганяє вечорниці (І. Нечуй-Левицький); Не ремствувала (Оксана) й на Олексія, дарма що відцурався від неї, що покинув самотню (Л. Яновська); Наталя жалілася йому, що вся челядь її не любить, зовуть приблудою (С. Васильченко); — Ну, і згляньтеся, людонькове, скільки ті шельми наробили мені шкоди! — бідкався господар (І. Франко); (Килина:) Я розбудила матір і почала з нею сваритись, плакалась на неї, нарікала (М. Коцюбинський); Таке обличчя помучене та посмучене, дарма що вона не прискаржує нічого й сама з ними разом всміхається (Марко Вовчок); Опісля ніхто не чув, щоби за поділ вітцівщини марикували (брати) один на одного (І. Франко); (Рипнюк:) Догану записали... І вам догану... (Курінний:) Не скигли. Ще не з такого становища виходили (М. Зарудний); Вже навіть говорити було ні про що — подій не було, а скімлити про одне й те ж — про голод та кару Божу — не вистачало сили й бажання (Ю. Збанацький); — А випито скільки? А поїдено.. А воно ж, мабуть, і ревізія буде! — нудив комірник (Остап Вишня); Плакала ти плакала, нила, сумувала (Я. Щоголів); — Ох, як я наморилася, — кволилася Пріська (Панас Мирний).
Словник синонімів української мови