обидливий

ОБРА́ЗЛИВИЙ (який завдає образи, який виражає або містить у собі образу), ВРА́ЗЛИ́ВИЙ (УРА́ЗЛИ́ВИЙ), ПРИ́КРИЙ, КРИ́ВДНИЙ, ОБИ́ДНИЙ рідше, ОБИ́ДЛИВИЙ рідше. Лисун був не з полохливих і кинув кілька образливих епітетів на адресу Черкашина (Л. Дмитерко); Вразливе слово від дітей гірше за болячку, бо не гоїться (прислів'я); Він збирався поговорити з Каргатом на досить дражливу тему. А загострювати взаємини з цим надто бистрим на прикре слово молодиком не хотілось (Ю. Шовкопляс); — Від тебе я можу вислухати все, яким би дошкульним і кривдним воно не було (Н. Рибак). — Пор. 1. дошку́льний.

ОБРА́ЗЛИВИЙ (який легко ображається), ВРА́ЗЛИ́ВИЙ (УРА́ЗЛИ́ВИЙ), НЕДОТО́РКАНИЙ, ОБИ́ДЛИВИЙ рідше. Довбня зиркнув на неї. — Ти, бачу, й досі сердишся? Я не знав, що ти така образлива (Панас Мирний); Сьогодні всі були якісь особливо вразливі і ображалися на кожному кроці (О. Гончар); Надто за останній час через цю дитину вона стала така дражлива, недоторкана і дуже змарніла (Б. Грінченко); Мати обидливу вдачу.

Значення в інших словниках

1. обидливий — оби́дливий прикметник образливий рідко  Орфографічний словник української мови
2. обидливий — ОБИ́ДЛИВИЙ, а, е, рідко. Те саме, що обра́зливий. Українці в Канаді зазнавали приниження і дискримінації: .. їх вважали за нижчу расу, називали обидливими прізвиськами (із журн.).  Словник української мови у 20 томах
3. обидливий — ОБИ́ДЛИВИЙ, а, е, рідко. Те саме, що обра́зливий. Українці в Канаді зазнавали приниження і дискримінації: .. їх вважали за нижчу расу, називали обидливими прізвиськами (Вітч., 3, 1961, 153).  Словник української мови в 11 томах