обманитися
ЗНЕВІРЯ́ТИСЯ (втрачати віру у кого-, що-небудь), РОЗЧАРО́ВУВАТИСЯ, ОБЕЗНАДІ́ЮВАТИСЯ, ОБМА́НЮВАТИСЯ, СПРОНЕВІРЯ́ТИСЯ діал. — Док.: зневі́ритися, розчарува́тися, обезнаді́ятися, обману́тися, обмани́тися, спроневі́ритися. Ти не коривсь і не клонивсь недолі, Не зневірявсь у боротьбі ніколи, Ні разу зброї з рук не випускав! (І. Вирган); — Скажи, хіба ти ніколи не розчаровувалась у людях? (О. Донченко); А це кажуть, що Крутьчиха.. спакувалась і має виїхати кудись. Нагулялася, нажирувалася, а в Грицеві — обезнадіялась (Ю. Мушкетик); Він.. з острахом заглядав у невідому дівочу душу, боячися обманутися в ній (М. Стельмах); Отже, панотець спроневірився, не прийшов... (Лесь Мартович).
Словник синонімів української мови