обмарити
ВИМРІ́ЮВАТИ (створювати в уяві, думках, мріях), ВИМРІВА́ТИ, ВИМА́РЮВАТИ, ОБМА́РЮВАТИ рідко; ОМРІ́ЮВАТИ (виношувати в думках). — Док.: ви́мріяти, ви́марити, обма́рити, омрі́яти. Її я вимріяв собі в ночах глухих безсонних... (В. Сосюра); Радість прийшла несподівана й зовсім не тоді і не так, як вона вимрівала (С. Васильченко); Вовтузиться (Устина).., водить розплющеними очима по хатній прозорій темряві й щось вимарює собі (С. Васильченко); Ти омріював не раз любов — Дорогої, жданої дружини (А. Турчинська).
Словник синонімів української мови