обсмалити
ОБПАЛИ́ТИ (ОПАЛИ́ТИ) (про вогонь — пошкодити поверхню або краї чого-небудь), ОБСМАЛИ́ТИ (ОСМАЛИ́ТИ), ПРИПАЛИ́ТИ, ОБВУ́ГЛИТИ підсил. — Недок.: обпа́лювати (опа́лювати), обсма́лювати (осма́лювати), припа́лювати, обву́глювати. Тоді вже всюди став (Вогонь) палати і братика не пожалів: І обпалив його (Гайок), і обсмалив (Л. Глібов); Нічні метелики кружляли над шестирожковим шандалом, осмалюючи крильця (П. Кочура); Вогонь Проїв йому (бійцю) обличчя, груди, очі, Обвуглив тіло (Л. Первомайський).
ОБПА́ЛЮВАТИ (ОПА́ЛЮВАТИ) (робити засмаглим, шорстким шкіру обличчя, рук і т. ін. — про дію сонця, вітру), ПРИПА́ЛЮВАТИ, ОБСМА́ЛЮВАТИ (ОСМА́ЛЮВАТИ), ПРИСМА́ЖУВАТИ рідше. — Док.: обпали́ти (опали́ти), припали́ти, обсмали́ти (осмали́ти), присма́жити. Хай спека обпалить. І злива оплаче. І стомлені руки заниють вві сні... Я — жниця довічна. Працюю терпляче (Л. Костенко); Холодний вітер опалював обличчя (О. Донченко); За перший день усіх обсмалило гаряче, з степовим вітерцем сонце (Д. Бедзик).
СМАЛИ́ТИ (очищати вогнем від щетини, решток пір'я), ОБСМА́ЛЮВАТИ, ПРИСМА́ЛЮВАТИ (частково, трохи). — Док.: обсмали́ти, посмали́ти, присмали́ти. Доведеться й свині глянуть на небо... — Як будуть смалити (М. Коцюбинський); Людмила обсмалила обидві принесені нею качки (П. Загребельний).
Словник синонімів української мови