обсудливий

ОСУ́ДЛИВИЙ (ОБСУ́ДЛИВИЙ рідше) (який недоброзичливо, з осудом любить висловлюватися про кого-, що-небудь), ПЕРЕСУ́ДЛИВИЙ, ПАЩЕКУВА́ТИЙ підсил. Гришиха була дуже лиха, осудлива, ще й любила хилити горілку (І. Нечуй-Левицький); (Пріська:).. Ну й сусідочки кругом обсіли. Тут такі тобі.. обсудливі, що хоч у двір очей не показуй (С. Васильченко); А пересудливі жінки Побрали ще й ложки.., Щоб юшки добре посьорбать (Л. Глібов); Вперше йому, пащекуватому подолякові, забракло слова для відповіді (О. Гончар).

Значення в інших словниках

1. обсудливий — обсу́дливий прикметник рідко  Орфографічний словник української мови
2. обсудливий — -а, -е, рідко. Який любить недоброзичливо, з осудом висловлюватися, говорити про кого-, що-небудь, засуджувати, критикувати когось, щось.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. обсудливий — ОБСУ́ДЛИВИЙ, а, е. Який любить недоброзичливо, з осудом висловлюватися, говорити про кого-, що-небудь, засуджувати, критикувати когось, щось. [Пріська:] Ну й сусідочки кругом обсіли. Тут такі .. обсудливі, що хоч у свій двір очей не показуй (С. Васильченко).  Словник української мови у 20 томах
4. обсудливий — ОБСУ́ДЛИВИЙ, а, е, рідко. Який любить недоброзичливо, з осудом висловлюватися, говорити про кого-, що-небудь, засуджувати, критикувати когось, щось. [Пріська:] Ну й сусідочки кругом обсіли. Тут такі.. обсудливі, що хоч у свій двір очей не показуй (Вас., III, 1960, 77).  Словник української мови в 11 томах
5. обсудливий — Обсу́дливий, -а, -е Сплетничающій, любящій сплетни. Вх. Зн. 42.  Словник української мови Грінченка