обтріпати

ТРУСИ́ТИ (стріпуючи, видаляти пилюку, сніг тощо, спорожняти щось), ВИТРУ́ШУВАТИ, ВИТРЯСА́ТИ, ОБТРУ́ШУВАТИ, ОБТРЯСА́ТИ, ОБТРІ́ПУВАТИ розм. (з якоїсь поверхні). — Док.: потруси́ти, ви́трусити, ви́трясти, обтруси́ти, обтрясти́, обтрі́пати. Балабуха став у ґанку й почав трусити свою довгу шинелю (І. Нечуй-Левицький); В усіх будинках жінки мили вікна, витрушували на балконах килими (Н. Забіла); Селянин у мокрій свитині обтрушував шапку (О. Десняк); Потім ти зняла шапочку і обтрясла сніг (Леся Українка); З чималою трудністю піднісся (Яким), обтріпав з рук.. болото (О. Ковінька).

Значення в інших словниках

1. обтріпати — обтрі́пати дієслово доконаного виду обтрусити обтріпа́ти дієслово доконаного виду зносити, пооббивати  Орфографічний словник української мови
2. обтріпати — I обтр`іпатидив. обтріпувати I. II обтріп`атидив. обтріпувати II.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. обтріпати — ОБТРІ́ПАТИ див. обтрі́пувати¹. ОБТРІПА́ТИ див. обтрі́пувати².  Словник української мови у 20 томах
4. обтріпати — ОБТРІ́ПАТИ див. обтрі́пувати¹. ОБТРІПА́ТИ див. обтрі́пувати².  Словник української мови в 11 томах
5. обтріпати — Обтріпати см. обтріпувати.  Словник української мови Грінченка