обіпертися

ОБПИРА́ТИСЯ (ОПИРАТИСЯ) на що, об що (прихилятися до чого-небудь, переносячи на нього частину ваги свого тіла), СПИРА́ТИСЯ, УПИРА́ТИСЯ (ВПИРА́ТИСЯ) в що, ПІДПИРА́ТИСЯ чим рідше і на що, ЗЛЯГА́ТИ на що. — Док.: обпе́ртися (обіпе́ртися) (опе́ртися), спе́ртися, зіпе́ртися, упе́ртися (впе́ртися), підпе́ртися, злягти́. Рибалки тягли кодоли, ступаючи на кілька ступнів задом уперед і з усієї сили обпираючись станом об дерев'яні лями (І. Нечуй-Левицький); Спочинь! На заступ вірний обіпрись і слухай, і дивись, і не дивуйся (М. Рильський); Один із них був уже старий, ішов поволі, опираючись на палиці (І. Франко); Годі вже читати; і він сперся вже на спинку свого крісла (Г. Хоткевич); Двоє молодих хлопців упираються в дно ріки довгими й товстими жердинами (О. Донченко); Партицький жужмом одсовує від себе купу газет, злягає ліктями на стіл (П. Колесник).

Значення в інших словниках

1. обіпертися — обіпе́ртися дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. обіпертися — див. обпиратися I.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. обіпертися — ОБІПЕ́РТИСЯ див. обпира́тися¹.  Словник української мови у 20 томах
4. обіпертися — ОБІПЕ́РТИСЯ див. обпира́тися¹.  Словник української мови в 11 томах
5. обіпертися — I. Обпіра́тися, -ря́юся, -єшся сов. в. обпе́ртися и обіпертися, обіпруся, -решся, гл. Опираться, опереться, упираться, упереться. --------------- II. Обпіра́тися, -ра́юся, -єшся сов. в. обіпра́тися, обперуся, -ре́шся, гл. Мыть, помыть себѣ бѣлье.  Словник української мови Грінченка