огневий

ВОГНЕ́ННИЙ (який має в собі вогонь), ВОГНЕ́ВИЙ, ВОГНЯ́НИ́Й, ВОГНИ́СТИЙ, ПОЛУМ'Я́НИЙ, ПОЛУМ'ЯНИ́СТИЙ, ПОЛУМЕНИ́СТИЙ, ОГНЕ́ВИЙ розм., ОГНЯ́НИ́Й розм. Бачить (Андрій), як палає панський палац, як небо лижуть вогненні язики (Д. Бедзик); Притухав ґніт, і на йому насилу тліла неначе синя вогнева горошина (І. Нечуй-Левицький); Верховий вогняний ураган дійшов до наваленого лісу і вщух (В. Гжицький); І знову він біля печі, де ллється вогнистий шквал (Я. Шпорта); Палало село. Шматки розірваних снарядами полум'яних стріх вибухали високо вгору (О. Довженко); Дрова тріскотять від того гарячого лизання, лопотять огняними іскорками, зливаються в одну хвилю огню (Панас Мирний).

Значення в інших словниках

1. огневий — Огнева сторожа: пожежна сторожа [IV]  Словник з творів Івана Франка
2. огневий — огне́вий прикметник розм.  Орфографічний словник української мови
3. огневий — Огне́вий. Пожежний. ● Сторожа (страж) огнева - пожежна сторожа, охорона. Сейчас по вічу в Селєтині виїхав п. Василько в супроводі селєтиньскої “Січи” до Шипота камерального.  Українська літературна мова на Буковині
4. огневий — див. ВОГНЕВИЙ.  Словник синонімів Караванського
5. огневий — див. вогневий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. огневий — Огне́ви́й, -ва́, -ве́  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. огневий — Огневий, -а, -е Огневой. Стор. МПр. 72.  Словник української мови Грінченка