Словник синонімів української мови

огурний

УПЕ́РТИЙ (ВПЕ́РТИЙ) (який намагається все робити по-своєму, не піддається впливу), НЕПОСТУ́ПЛИВИЙ, НЕПІДДА́ТЛИВИЙ, НЕПОДА́ТЛИВИЙ, НЕЗГІ́ДЛИВИЙ, НЕЗГІ́ДНИЙ, НЕЗГОВІ́РЛИВИЙ, НАТУ́РИСТИЙ розм., УГУ́РНИЙ діал., ОГУ́РНИЙ діал., ПЕНЯКУВА́ТИЙ діал.; ЗАТЯ́ТИЙ, ЗАПЕ́КЛИЙ, КЛЯ́ТИЙ розм., ЗАБІСО́ВАНИЙ розм. заст. (особливо упертий); МІДНОЛО́БИЙ зневажл. (безглуздо упертий). Народився й жив (Святослав) таким, як і батько його Ігор, — упертим, твердим, зухвалим (С. Скляренко); Федір добре знав свого батька — непоступливого, затятого, не схильного прощати нікому (А. Головко); Він вирішив було пошукати інших шляхів до зближення з непіддатливою циганкою (Д. Ткач); Гаркуша незабаром повертався знову, люто умовляючи неподатливих отаманів (О. Гончар); Цей нарід незгідливий: вони отак і до суду-віку на одно не згодяться (Лесь Мартович); Палазя була й краща за Надезю й не така натуриста (І. Нечуй-Левицький); А ті, що в своїх помилках угурні, То справжні дурні (І. Франко); Що лютіше карали (фашисти), то все більш затятим, незламним ставав Дмитро (В. Козаченко); — Такого запеклого індивіда, як ти, я давно не бачив! — признається Хома (О. Гончар); — Звали того денщика Стьопкою. І клятий же був такий: що йому вже не доставалося, як не бив його охвецер (офіцер), — нічого не помага (Панас Мирний); Був з нього козарлюга забісований (О. Стороженко). — Пор. 1. непокі́рний.

Словник синонімів української мови

Значення в інших словниках

  1. огурний — Угу́рний, огу́рний: — сварливий, впертий, непокірний, непримиренний [3]  Словник з творів Івана Франка
  2. огурний — огу́рний прикметник  Орфографічний словник української мови
  3. огурний — див. упертий  Словник синонімів Вусика
  4. огурний — огурна, огурне, діал. Упертий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. огурний — ОГУ́РНИ́Й, огу́рна́, огу́рне́, діал. Упертий. Карпо Кирилович не слухав діда. – Не знав я, що ви такі огурні (Ю. Мушкетик).  Словник української мови у 20 томах
  6. огурний — ОГУ́РНИ́Й, огу́рна́, огу́рне́, діал. Упертий. Карпо Кирилович не слухав діда. — Не знав я, що ви такі огурні (Мушк., Чорний хліб, 1960, 12).  Словник української мови в 11 томах
  7. огурний — Огу́рни́й, -а, -е 1) Строптивый, упорный, упрямый. Огурна дитина. Брацл. у. 2) Непривѣтливый, несообщительный. Ну, та й огурний народ тут: і слова не доб'єшся. Брацл. у. ум. огурне́нький.  Словник української мови Грінченка