оживатися
ЗВИ́КНУТИ до кого-чого і з інфін. (повністю пристосуватися до кого-, чого-небудь, вважати щось звичайним, звичним), ЗВИ́КТИ, ЗВИ́КНУТИСЯ з ким, рідше до кого-чого, ЗВИ́КТИСЯ з ким-чим, рідше до кого-чого, ПРИЗВИЧА́ЇТИСЯ до кого-чого і без додатка, АКЛІМАТИЗУВА́ТИСЯ до чого і без додатка, ОСВО́ЇТИСЯ з ким-чим і без додатка, ОБВИ́КНУТИ до кого-чого і без додатка, ОБВИ́КТИ до кого-чого і без додатка, ОБВИ́КНУТИСЯ з ким-чим і без додатка, ОБВИ́КТИСЯ з ким-чим і без додатка, ВТЯГНУ́ТИСЯ (УТЯГНУ́ТИСЯ) у що і без додатка, ВТЯГТИ́СЯ (УТЯГТИ́СЯ) у що і без додатка, ОБІЗНА́ТИСЯ з ким-чим і без додатка, ПРИВИ́КНУТИ розм., ПРИВИ́КТИ розм., ПРИСВО́ЇТИСЯ розм., ОБЖИ́ТИСЯ розм., ОББУ́ТИСЯ з чим і без додатка, розм., ОЗВИЧА́ЇТИСЯ розм., ОГО́ВТАТИСЯ (ОБГО́ВТАТИСЯ) перев. без додатка, розм., ОБІМ'Я́ТИСЯ розм., ОБТЕ́РТИСЯ розм., ОГЛЕ́ДІТИСЯ (ОГЛЯ́ДІТИСЯ) розм., ПРИГЛЯ́ДІТИСЯ (ПРИГЛЕ́ДІТИСЯ) розм., ОБХОДИ́ТИСЯ розм., ОБСВІ́ДЧИТИСЯ діал., ОЖИ́ТИСЯ діал., ПРИНАТУ́РИТИСЯ діал.; ПРИСТОСУВА́ТИСЯ, ПРИТЕ́РТИСЯ, ПРИТЕРПІ́ТИСЯ розм. (перев. до неприємного). — Недок.: звика́ти, звика́тися, призвича́юватися, акліматизува́тися, осво́юватися, обвика́ти, обвика́тися, втя́гуватися (утя́гуватися), втяга́тися (утяга́тися), обізнава́тися, привика́ти, присво́юватися, обжива́тися, оббува́тися, озвича́юватися, ого́втуватися (обго́втуватися), обсві́дчуватися, ожива́тися, принату́рюватися, пристосо́вуватися, притира́тися, прите́рплюватися. Поступово очі звикали до темряви (О. Гончар); Треба було.. звикатися з новою школою, з дітьми (С. Васильченко); Коли очі мої призвичаюються до темряви, я починаю примічати людей (П. Колесник); — Дмитре Івановичу!.. Ну як, голубе, обжився на новому місці? Додому не тягне? — Цілком акліматизувався (Ю. Збанацький); Тамара освоюється з поганим світлом і раптом бачить Женю і Галю (А. Хижняк); Піп обвикав до темнуватого приміщення, шукав очима, де б зручніше сісти (І. Ле); Були й такі (загони), що довгенько збиралися, згукувалися, обвикалися з лісом і небезпекою (А. Хорунжий); Дмитро трудно привикав до людей, а з Туром зійшовся легко, без внутрішньої напруги і незручності (М. Стельмах); Після.. ясного сонця вони довго не могли оббутись з темрявою й нічого не бачили в темній крамниці (І. Нечуй-Левицький); — Це нічого, — думав він, — що я сплохував трохи на перший раз: привикну, придивлюсь, озвичаюсь... (С. Васильченко); Мешканці сорок дев'ятого номера поволі оговтувались. За кілька хвилин уже можна було розібрати, що в приміщенні є ліжко, невеличкий столик, два скалічені стільці (С. Добровольський); — Заждіть-бо, які ж скорі! Нехай він трохи обсвідчиться в нас (Марко Вовчок); Подібно до інших, уже принатурилась (Ліда) до того, щоб жити в стані напнутих нервів, постійної настороги (О. Гончар).
ОЖИВА́ТИ (про природу після зими), ПРОБУ́ДЖУВАТИСЯ, ПРОКИДА́ТИСЯ, БУДИ́ТИСЯ, ПРОСИПА́ТИСЯ, ПРОСИНА́ТИСЯ, ВІДРО́ДЖУВАТИСЯ, ВІДЖИВА́ТИ, ВОСКРЕСА́ТИ, ВІДЖИВА́ТИСЯ, ОЖИВА́ТИСЯ діал. — Док.: ожи́ти, пробуди́тися, проки́нутися, збуди́тися, просну́тися, відроди́тися, віджи́ти, воскре́снути, відживи́тися, оживи́тися. Настає весна. Все оживає, радіє (Панас Мирний); За яких-небудь кілька днів усе прийшло в рух, відтавало, пробуджувалось, овіяне теплим вітром (О. Гончар); Повесні тане сніг і починає прокидатися земля після зимового сну (О. Іваненко); Природа просипається від зимового сну (О. Донченко); Весна!.. Відживає і небо й земля — Квітки на землі, а на небі проміння (Б. Грінченко); Найчарівнішою, найжаданішою для серця хлібороба завжди була весна, з життєдайним теплом якої воскресала завмерла природа (з науково-популярної літератури); — Співай же за мною Про те, як весною Усе відживається знов (Леся Українка); Тануть сніг почав поволі. Всі дерева оживились, Перші проліски з'явились (В. Іванович).
Словник синонімів української мови