окричати
ОГОЛОСИ́ТИ ким, чим (публічно визнати кого-, що-небудь ким-, чим-небудь або яким-небудь), ПРОГОЛОСИ́ТИ, ОБ'ЯВИ́ТИ рідше, ОКРИЧА́ТИ рідше, ОГЛАСИ́ТИ заст. — Недок.: оголо́шувати, проголо́шувати, об'явля́ти, окри́чувати, оглаша́ти. Всі вважали за краще підсміюватися з нього і оголосити диваком (О. Іваненко); Повернулася вона (Єлизавета — Луїза Лебрен) у Францію, лиш коли Наполеон проголосив себе імператором (М. Слабошпицький); Приїздив Рудченко і об'явив себе "трупом" для українофільства, але для всього прочого зовсім живим — давно б так! (Леся Українка); У своїй Тухлі знав він про "Ясну поляну", на якій давно вже погас вічний вогонь і не курився яловець і котру корчинські священики окричали місцем заклятим і нечистим (І. Франко); А ви — юродиві — тимчасом, Поки нездужає капрал, Ви огласили юродивим Святого лицаря (Т. Шевченко).
Словник синонімів української мови