опівденний

ПОЛУДЕ́ННИЙ (стос. до дванадцятої години дня, середини дня), ПОЛУДНЕ́ВИЙ, ПІВДЕ́ННИЙ, ОПІВДЕ́ННИЙ, ОПІВДНІШНИЙ діал., ПОЛУ́ДНІЙ діал. Полуденна спека пашіла млістю й духом нагрітого листя (О. Донченко); Це біла ніч чи біла маячня чи сніг травневий чи білий біль мій ачи полудневий непроминальний сон мій? (В. Стус); Як підходила південна пора і час для снідання, — розвивалися шлункові соки, і живіт сам кричав їсти (А. Кримський); Червневе опівденне сонце досить-таки припікало (Б. Антоненко-Давидович); Згинь, невільництво, геть! Я не хочу ганьби, Щоб улітку, в жари опівднішні, Холодочком мене обвівали раби, Білих здирців брати безутішні! (переклад П. Грабовського); А на третій день у полудню годину Знеможіли Ігореві стяги — поникли... (Панас Мирний).

Значення в інших словниках

1. опівденний — опівде́нний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. опівденний — -а, -е. Який припадає на середину дня. Опівденна пора. || Який буває чи відбувається опівдні. Опівденна спека.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. опівденний — ОПІВДЕ́ННИЙ, а, е. Який припадає на середину дня. Опівденна пора; // Який буває або відбувається опівдні. Опівденна спека.  Словник української мови у 20 томах
4. опівденний — ОПІВДЕ́ННИЙ, а, е. Який припадає на середину дня. Опівденна пора; // Який буває або відбувається опівдні. Опівденна спека.  Словник української мови в 11 томах
5. опівденний — Опівде́нний, -а, -е Полуденный. Желех.  Словник української мови Грінченка