осміяти

ВИ́СМІЯТИ (піддати когось, щось насмішці, критиці), ОСМІЯ́ТИ (ОБСМІЯ́ТИ), НАСМІЯ́ТИСЯ, ПОСМІЯ́ТИСЯ з кого-чого, рідше — над ким-, чим, ЗАСМІЯ́ТИ розм., ОСМІШИ́ТИ діал. — Недок.: висмі́ювати, осмі́ювати (обсмі́ювати), осмі́шувати. Вони (козаки) зразу ж почали вигукувати, хто що прирозумів, намагаючись якнайдошкульніше висміяти противників (П. Панч); Сиди ж один, поки надія Одурить дурня, осміє... Морозом очі окує (Т. Шевченко); Нехай вибачить, я не хотіла його вразити, ні насміятися над його вірою, коли то вже віра (Леся Українка); О Боже мій милий! Пошли ж ти їй долю, — вона молоденька; Бо люде чужії її засміють (Т. Шевченко). — Пор. насміха́тися.

Значення в інших словниках

1. осміяти — осмія́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. осміяти — див. осміювати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. осміяти — ОСМІЯ́ТИ див. осмі́ювати.  Словник української мови у 20 томах
4. осміяти — ОСМІЯ́ТИ див. осмі́ювати.  Словник української мови в 11 томах
5. осміяти — Осміювати, -юю, -єш сов. в. осмія́ти, -мію́, -є́ш, гл. Осмѣивать, осмѣять. Осміяли подруженьки подругу свою. Шевч.  Словник української мови Грінченка