остерегти

ПОПЕРЕДЖА́ТИ (ПОПЕРЕ́ДЖУВАТИ) (наперед, заздалегідь повідомляти про щось), СПОВІЩА́ТИ, ЗАСТЕРІГА́ТИ, ОСТЕРІГА́ТИ, ПЕРЕСТЕРІГА́ТИ (звич. щодо небажаних наслідків чогось). — Док.: попере́дити, сповісти́ти, застерегти́, остерегти́, перестерегти́. Недаремно ж його попереджали, щоб припильнував за сержантом (А. Дімаров); — Поки ще не вийшли — попереджую всіх, що в мене, коли хто відступить у бою хоч на крок, тому вже смерть (О. Гончар); Ви сповіщаєте, що прибудете у Полтаву у піст (Панас Мирний); Виряджаючи Юрка до Тули, Рогулиха з неприхованою тривогою застерігала на всяк випадок: — Ти ж, сину, будь обережний на слові (Ф. Малицький); Першим порухом Олени було бігти, попередити, захистити, але не побігла й не остерегла (Ірина Вільде); (Зосим:) Я сиджу й нічого не знаю. То чого мене не перестерегли? (М. Куліш).

Значення в інших словниках

1. остерегти — остерегти́ дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. остерегти — див. остерігати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. остерегти — ОСТЕРЕГТИ́ див. остеріга́ти.  Словник української мови у 20 томах
4. остерегти — ОСТЕРЕГТИ́ див. остеріга́ти.  Словник української мови в 11 томах
5. остерегти — Остерегати, -га́ю, -єш сов. в. остерегти, -жу, -же́ш, гл. Предостерегать, предостеречь. Хто остеріг вас? Єв. Мт. III. 7.  Словник української мови Грінченка