ось
НАРЕ́ШТІ (після ряду певних подій, явищ, предметів і т. ін., наприкінці якоїсь дії — у її кінцевому наслідку, в її завершенні), ВРЕ́ШТІ (УРЕ́ШТІ), ЗРЕ́ШТОЮ, ВРЕ́ШТІ-РЕ́ШТ (УРЕ́ШТІ-РЕ́ШТ), ВКІНЦІ́ (УКІНЦІ́) розм., ОСЬ (ужив. при повідомленні про що-небудь сподіване, довгоочікуване). ОТ (І) (ТА) (АЖ І) (ТА) (АЖ ОТ) (ужив. при повідомленні про що-небудь сподіване, довгоочікуване). Всю ніч палав степ.. Вогонь усе наближався до Орі і нарешті зупинився на її протилежному березі (З. Тулуб); Їдуть, їдуть, врешті бачать — Три дороги розійшлися (Леся Українка); — Ну йди ж, іди! — наказувала Килина. — Зрештою Вовк (собака) послухався (Є. Гуцало); Вона довго одмовлялась, та вкінці і згодилась (О. Стороженко); Канонада тяглась довго і уперто. Та ось все стихло (М. Коцюбинський); Аж ось і церква показалася, чорніє у сірому мороці ночі (Панас Мирний); Аж от поїзд рушає далі (О. Довженко).
НЕЗАБА́РОМ (через деякий час), НЕВДО́ВЗІ, СКО́РО, ЗА́РАЗ підсил., НЕБА́ВОМ розм.; ОСЬ підсил. розм., ОСЬ-О́СЬ підсил. розм., ОТ-О́Т підсил. розм. (через короткий час). Маруся побігла на місто і незабаром вернулась з провізією (І. Нечуй-Левицький); Невдовзі осінь, а там і зима і сніг (О. Гуреїв); Скоро прийде весна (В. Сосюра); Тимко схопився і побіг уперед і скоро змішався із тими, що бігли з горбів (Григорій Тютюнник); І здається: зараз гість прибуде Із далеких та ясних країв (М. Рильський); Вже підростуть небавом діти (М. Рильський); Вона все дожидала господині, що ось же над'їде і візьме її з собою (Панас Мирний); Ось-ось земля покличе сівачів у поле (О. Гончар); Вітер віяв легенький, і здавалося, що він от-от вщухне (М. Трублаїні).
ОСЬ част. вказ. (уживається при вказуванні на кого-, що-небудь на близькій відстані, перев. супроводжується жестом), ОТ, О́СЬДЕ розм., О́СЬДЕЧКИ розм., ОСІСЬО́ розм. — Ось цей хлопець, — показав учитель на Романа (М. Стельмах); Тут і село якраз.. От мурована церква з високою дзвіницею (Марко Вовчок); — Дивіться, люде; осьде булла, Що я читав... І показав (Іван Гус) Перед народом (Т. Шевченко); — Марько! Де ти є? — Осьдечки, тьотю, — озивалась дівчина (М. Хвильовий); Хлопчик.. подав Прохоревого листа. — Осісьо. Тут уже й букв не знать. Як його усяке бере та тільки жмакає (І. Микитенко).
Словник синонімів української мови