осяння

СВІ́ТЛО (промениста енергія, що випромінюється яким-небудь тілом), ОСВІ́ТЛЕННЯ, СЯ́ЙВО, СВІТ розм., ОСЯ́ННЯ заст., ЯСА́ заст., поет., ПО́СВІТ діал., ПО́СВІТА діал., ЛЮМІНЕСЦЕ́НЦІЯ спец. (холодне світіння певних тіл чи речовин); ПІВСВІ́ТЛО (слабке тьмяне світіння, освітлення). Одчиняються двері, і смуга світла падає на Руфіна і Люція (Леся Українка); Побачив двох людей, що при слабому освітленні ліхтарні порались біля косарки (Мирослав Ірчан); Тихий світ лився через зелені та жовті шибки довгих та узьких готицьких вікон (І. Нечуй-Левицький); "Дивовижна краса!" Справді неба грайлива яса, Мов дівоче убрання святкове (П. Воронько).

Значення в інших словниках

1. осяння — ося́ння іменник середнього роду сяйво рідко  Орфографічний словник української мови
2. осяння — -я, с., заст. Сяйво.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. осяння — ОСЯ́ННЯ, я, с., поет. Сяйво. А скільки раз, годин нічних, З-за хмар лилось осяння (П. Грабовський).  Словник української мови у 20 томах
4. осяння — ОСЯ́ННЯ, я, с., заст. Сяйво. А скільки раз, годин нічних, З-за хмар лилось осяння (Граб., І, 1959, 410).  Словник української мови в 11 томах