осісьо

ОСЬ част. вказ. (уживається при вказуванні на кого-, що-небудь на близькій відстані, перев. супроводжується жестом), ОТ, О́СЬДЕ розм., О́СЬДЕЧКИ розм., ОСІСЬО́ розм. — Ось цей хлопець, — показав учитель на Романа (М. Стельмах); Тут і село якраз.. От мурована церква з високою дзвіницею (Марко Вовчок); — Дивіться, люде; осьде булла, Що я читав... І показав (Іван Гус) Перед народом (Т. Шевченко); — Марько! Де ти є? — Осьдечки, тьотю, — озивалась дівчина (М. Хвильовий); Хлопчик.. подав Прохоревого листа. — Осісьо. Тут уже й букв не знать. Як його усяке бере та тільки жмакає (І. Микитенко).

Значення в інших словниках

1. осісьо — осісьо́ частка осьде незмінювана словникова одиниця розм.  Орфографічний словник української мови
2. осісьо — ОСІСЬО́, част. вказ., розм. Уживається при вказуванні на який-небудь близький предмет; осьде. Хлопчик .. поліз за божницю, подав Прохорового листа. – Осісьо. Тут уже й букв не знать. Як його всяке бере та тільки жмакає (І. Микитенко).  Словник української мови у 20 томах
3. осісьо — ОСІСЬО́, част. вказ., розм. Уживається при вказуванні на який-небудь близький предмет; осьде. Хлопчик.. поліз за божницю, подав Прохорового листа. — Осісьо. Тут уже й букв не знать. Як його всяке бере та тільки жмакає (Мик., II, 1957, 82).  Словник української мови в 11 томах