от
НАПРИ́КЛАД вставн. сл. (ужив. при переліку, уточненні, при поясненні слова в реченні: вводить у речення слова, що служать для ілюстрації, пояснення попереднього викладу), СКАЖІ́МО у знач. вставн. сл., ПРИМІ́РОМ розм.; ДЛЯ ПРИ́КЛАДУ (ужив. також у функції обставини); ТАК у знач. вставн. сл. (ужив. на початку речення, що служить ілюстрацією, поясненням до попереднього висловлення); ЗОКРЕ́МА́ (перев. у сполуч. з ім. — ужив. для підкреслення, виділення чогось з-поміж однотипного); ЯК-О́Т спол. (ужив. перев. при переліку — уточнює, конкретизує сказане раніше); ОТ част., ХОЧ (БИ) (ХОЧА́ (Б)) част. (ужив. для виділення певного предмета, факту, явища і т. ін. як типових). Але дощ не безпросвітний. Вчора, наприклад, зовсім гарний і сухий був день (Леся Українка); Приміром, наш сотник, прийдеш до нього з проханням, поклін клади (П. Панч); — Ви мені для прикладу скажіть: багато знайдеться серед вас людей, яких тягне до старого..? (С. Журахович); Різні тварини неоднаково бачать уночі. Так, кіт має особливу здатність до цього; Дослідницька робота над пожовтневим фольклором, зокрема фольклором міським та робітничим, ще не розгорнута у нас на належну широчінь (М. Рильський); Нічого специфічного, врочистого, як-от гранітних та мармурових пам'ятників, на нашому кладовищі не було (О. Довженко); (Юда:) Що є товар? Як хто що зайве має, той може те продати. От я мав учителя, — як він зробився зайвим, то я його продав (Леся Українка); — Міномет має велике майбутнє. Візьми хоча б "катюші" — найкращі сучасні міномети... (О. Гончар).
НАРЕ́ШТІ (після ряду певних подій, явищ, предметів і т. ін., наприкінці якоїсь дії — у її кінцевому наслідку, в її завершенні), ВРЕ́ШТІ (УРЕ́ШТІ), ЗРЕ́ШТОЮ, ВРЕ́ШТІ-РЕ́ШТ (УРЕ́ШТІ-РЕ́ШТ), ВКІНЦІ́ (УКІНЦІ́) розм., ОСЬ (ужив. при повідомленні про що-небудь сподіване, довгоочікуване). ОТ (І) (ТА) (АЖ І) (ТА) (АЖ ОТ) (ужив. при повідомленні про що-небудь сподіване, довгоочікуване). Всю ніч палав степ.. Вогонь усе наближався до Орі і нарешті зупинився на її протилежному березі (З. Тулуб); Їдуть, їдуть, врешті бачать — Три дороги розійшлися (Леся Українка); — Ну йди ж, іди! — наказувала Килина. — Зрештою Вовк (собака) послухався (Є. Гуцало); Вона довго одмовлялась, та вкінці і згодилась (О. Стороженко); Канонада тяглась довго і уперто. Та ось все стихло (М. Коцюбинський); Аж ось і церква показалася, чорніє у сірому мороці ночі (Панас Мирний); Аж от поїзд рушає далі (О. Довженко).
ОСЬ част. вказ. (уживається при вказуванні на кого-, що-небудь на близькій відстані, перев. супроводжується жестом), ОТ, О́СЬДЕ розм., О́СЬДЕЧКИ розм., ОСІСЬО́ розм. — Ось цей хлопець, — показав учитель на Романа (М. Стельмах); Тут і село якраз.. От мурована церква з високою дзвіницею (Марко Вовчок); — Дивіться, люде; осьде булла, Що я читав... І показав (Іван Гус) Перед народом (Т. Шевченко); — Марько! Де ти є? — Осьдечки, тьотю, — озивалась дівчина (М. Хвильовий); Хлопчик.. подав Прохоревого листа. — Осісьо. Тут уже й букв не знать. Як його усяке бере та тільки жмакає (І. Микитенко).
Словник синонімів української мови