отемняти

ЗАТЕМНИ́ТИ (зробити щось темним або невидним, прикривши світло), ЗАТЬМИ́ТИ, ЗАТЬМА́РИТИ, ОТЬМА́РИТИ, ПОТЬМА́РИТИ, ОТЕМНИ́ТИ рідко; ПРИТЕМНИ́ТИ, ПРИТЬМА́РИТИ, ПРИТІНИ́ТИ (трохи, не зовсім). — Недок.: зате́мнювати, затемня́ти, тьми́ти, затьма́рювати, отьма́рювати, тьма́рити, темни́ти, отемня́ти, прите́мнювати, притемня́ти, притьма́рювати, приті́нювати, притіня́ти. Не підвів голови він і тоді, коли тінь упала на ту долоню, затемнивши її (Ю. Шовкопляс); Сніг ішов густий і затемнював світло ліхтарень, що слабо миготіли на рогах вулиць (І. Франко); Хто сонце спроможеться ясне затьмити? (М. Зеров); Чорні хмари тривожно копичилися на небі, тьмили стежки й доріжки (Г. Хоткевич); Вигнутий стовп пилу пройшов шляхом, затьмаривши сонце (Ю. Яновський); Голубіє небо, голубіє — Хай же дим не тьмарить далину! (М. Гірник); А хмара, вітрові затримуючи дух, Вгорі зупиниться, потьмарить виднокруг (М. Рильський).

ОСЛІПИ́ТИ (зробити сліпим), ОТЕМНИ́ТИ рідше. — Недок.: ослі́плювати, осліпля́ти, сліпи́ти, отемня́ти рідше. Догнали (турки) сестру у степу, кіньми прибили; потім осліпили її (М. Стельмах); (Кобзар:) Та мене то ніхто не сліпив — сам осліп, од добра осліп (Панас Мирний).

Значення в інших словниках

1. отемняти — отемня́ти дієслово недоконаного виду рідко  Орфографічний словник української мови
2. отемняти — -яю, -яєш, недок., отемнити, -ню, -ниш, док., перех., рідко. 1》 Те саме, що затемнювати. 2》 Те саме, що осліплювати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. отемняти — ОТЕМНЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ОТЕМНИ́ТИ, ню́, ни́ш, док., кого, що, рідко. 1. Те саме, що зате́мнювати. Жахива мисль тут душу отемняє (М. Рильський, пер. з тв. О. Пушкіна). 2. Те саме, що ослі́плювати.  Словник української мови у 20 томах
4. отемняти — ОТЕМНЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ОТЕМНИ́ТИ, ню́, ни́ш, док., перех., рідко. 1. Те саме, що зате́мнювати. 2. Те саме, що ослі́плювати.  Словник української мови в 11 томах