Словник синонімів української мови

перевантажувати

ОБТЯ́ЖУВАТИ (перевантажуючи зайвим, додатковим, робити важким для кого-небудь — про роботу, обов'язки і т. ін.; ускладнювати, робити важчим для сприймання), ТЯЖИ́ТИ, ОБВА́ЖНЮВАТИ, ОБТЯЖА́ТИ рідше, ПЕРЕОБТЯ́ЖУВАТИ підсил., ПЕРЕВАНТА́ЖУВАТИ підсил., ОБНАТУ́ЖУВАТИ діал. — Док.: обтя́жити, обважни́ти, переобтя́жити, переванта́жити, обнату́жити. Служба обтяжувала Петра Антоновича, вимагала частих виїздів (М. Олійник); Любо навіть було виконувати той наказ, він не тяжив, не сердив (Г. Хоткевич); Він багато читав, але ерудиція не обважнює йому плечі, книжна мудрість не робить старшим (Ю. Мартич); Своїх хлопців.. Яресько не особливо переобтяжував маршировками на толоці (О. Гончар); Як не міг (Сава) її кілька днів бачити, бо батько роботою обтяжав, був просто хворий (О. Кобилянська); Ступакова зрозуміла, що Клаві не треба співчувати, її не треба умовляти, щоб не перевантажувала себе, бо дівчина образиться (Д. Ткач); Обнатужили його роботою (Словник Б. Грінченка).

Словник синонімів української мови

Значення в інших словниках

  1. перевантажувати — переванта́жувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
  2. перевантажувати — Переладовувати, ПЕРЕКЛАДАТИ; (пам'ять) обтяжувати, трудити.  Словник синонімів Караванського
  3. перевантажувати — -ую, -уєш, недок., перевантажити, -жу, -жиш, док., перех. 1》 Переміщати вантаж з одного місця на інше; вантажити з одного транспортного засобу на інший. 2》 Навантажувати надмірно, більше, ніж треба. || перен. Обтяжувати надмірною роботою. || перен.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. перевантажувати — ПЕРЕВАНТА́ЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ПЕРЕВАНТА́ЖИТИ, жу, жиш, док., кого, що. 1. Переміщати вантаж з одного місця на інше; вантажити з одного транспортного засобу на інший.  Словник української мови у 20 томах
  5. перевантажувати — Переванта́жувати, -та́жую, -та́жуєш; переванта́жити, -та́жу, -жиш, -жать; -ванта́ж, -та́жмо, -та́жте  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. перевантажувати — ПЕРЕВАНТА́ЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ПЕРЕВАНТА́ЖИТИ, жу, жиш, док., перех. 1. Переміщати вантаж з одного місця на інше; вантажити з одного транспортного засобу на інший.  Словник української мови в 11 томах