пересвідчувати

ПЕРЕКОНА́ТИ (довести комусь що-небудь, змусити визнати щось), ПЕРЕУ́МИТИ діал., ПЕРЕВІ́РИТИ рідше; ПЕРЕСВІ́ДЧИТИ розм. (навівши факти). — Недок.: переко́нувати, переві́рювати, пересві́дчувати. З ним можна сперечатися, йому можна доводити, його можна переконати. Він слухає завжди голосу правди (М. Коцюбинський); — Ти моє серце розвеселила, Марусечко! — дякує Катря. — Дуже вже мені було важко... хоч мене ніхто не переумить, та слова тії мене ображали... (Марко Вовчок); Почала плакать (Текля), та бабки її перевірили, що татуньо не сплять, то й вона заснула (А. Свидницький); Схвальні вигуки пересвідчили земського, що люди цілком на віру сприйняли слова вчителя (К. Гордієнко). — Пор. 1. дово́дити, 1. запевня́ти.

Значення в інших словниках

1. пересвідчувати — пересві́дчувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. пересвідчувати — -ую, -уєш, недок., пересвідчити, -чу, -чиш, док., перех. Примушувати когось повірити в що-небудь, погодитися з чимось; переконувати когось фактами.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. пересвідчувати — ПЕРЕСВІ́ДЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ПЕРЕСВІ́ДЧИТИ, чу, чиш, док., кого. Примушувати когось повірити в що-небудь, погодитися з чимось; переконувати когось фактами. Схвальні вигуки пересвідчили земського, що люди цілком на віру сприйняли слова вчителя (К. Гордієнко).  Словник української мови у 20 томах
4. пересвідчувати — ПЕРЕСВІ́ДЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ПЕРЕСВІ́ДЧИТИ, чу, чиш, док., перех. Примушувати когось повірити в що-небудь, погодитися з чимось; переконувати когось фактами. Схвальні вигуки пересвідчили земського, що люди цілком на віру сприйняли слова вчителя (Горд., Чужу ниву.., 1947, 194).  Словник української мови в 11 томах
5. пересвідчувати — Пересвідчувати, -чую, -єш сов. в. пересвідчити, -чу, -чиш, гл. Убѣждать, убѣдить фактами.  Словник української мови Грінченка