пересохлий
ПЕРЕСО́ХЛИЙ (про губи, язик, горло тощо — який втратив вологість), ЗАШЕ́РХЛИЙ, ПОШЕ́РХЛИЙ, СМА́ГЛИЙ, ПОСМА́ГЛИЙ, ЗАСМА́ГЛИЙ, ПРИСМАГЛИЙ, СМАЖНИ́Й, ПЕРЕСМА́ГЛИЙ, ЗАПЕ́ЧЕНИЙ (про губи — вкритий плівкою). Шандрук лизнув язиком пересохлі губи (О. Донченко); Ївга нахилилася вперед, зволожила язиком зашерхлі губи (Н. Рибак); Батько.. просить втиснути йому цигарку в пошерхлі запечені губи (І. Драч); Посміхаються смаглі вуста, а карі очі грають добрим блиском (М. Стельмах); Давид кинувся, розплющив очі й ворухнув присмаглими губами (А. Головко); Між рідкою бородою та миршавими вусами темніли присмаглі, аж сині губи (І. Нечуй-Левицький); Одарка.. все знай змочувала холодною водою смажні Прісьчині вуста (Панас Мирний).
СУХИ́Й (не мокрий, не вологий або який втратив вологу), ВИ́СОХЛИЙ, ВИ́СХЛИЙ рідше, ЗАСО́ХЛИЙ, ПОСО́ХЛИЙ (про всіх або багатьох); ПІДСО́ХЛИЙ, ПРОСО́ХЛИЙ (який частково втратив вологу); ПЕРЕСО́ХЛИЙ (який зовсім втратив вологу, занадто сухий). Вслухаюся, як шепче на ліщині сухий торішній лист (І. Гончаренко); Христина.. почала горнути висохле, аж крихке сіно (М. Стельмах); В хаті пахло засохлими васильками і гіркуватим душком полину (Григорій Тютюнник); Він (вітер) знімав куряву з пересохлих ґрунтів (І. Ле); Шелестіла пересохла трава (С. Скляренко).
ХУДИ́Й (про частини тіла з недостатньою повнотою, тонкий), СУХИ́Й, ХИ́РНИЙ, ХУДЮ́ЧИЙ підсил. розм., ХУДЮ́ЩИЙ підсил. розм.; ПЕРЕСО́ХЛИЙ (який став дуже тонким). Одній тобі, твоїй руці худій, Твоєму серцю теплому звіряюсь (М. Рильський); Тонка шия стала ще тонша; сухе лице стало ще сухіше (І. Нечуй-Левицький); До твоїх ніг мої руки хирні простягаю (П. Куліш); Іван розчулено схлипнув, пустив сльозу, обхопив рвучко за шию Сеспеля, поцілував у худючу вилицю (Ю. Збанацький); — Ватаг старий цибає поперед мене, ноги худющі, ребра випирають (О. Гончар).
Словник синонімів української мови