переумити

ПЕРЕКОНА́ТИ (довести комусь що-небудь, змусити визнати щось), ПЕРЕУ́МИТИ діал., ПЕРЕВІ́РИТИ рідше; ПЕРЕСВІ́ДЧИТИ розм. (навівши факти). — Недок.: переко́нувати, переві́рювати, пересві́дчувати. З ним можна сперечатися, йому можна доводити, його можна переконати. Він слухає завжди голосу правди (М. Коцюбинський); — Ти моє серце розвеселила, Марусечко! — дякує Катря. — Дуже вже мені було важко... хоч мене ніхто не переумить, та слова тії мене ображали... (Марко Вовчок); Почала плакать (Текля), та бабки її перевірили, що татуньо не сплять, то й вона заснула (А. Свидницький); Схвальні вигуки пересвідчили земського, що люди цілком на віру сприйняли слова вчителя (К. Гордієнко). — Пор. 1. дово́дити, 1. запевня́ти.

Значення в інших словниках

1. переумити — переу́мити дієслово доконаного виду діал.  Орфографічний словник української мови
2. переумити — -млю, -миш; мн. переумлять; док., діал. Примусити змінити думку, погляди, переконуючи в чому-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. переумити — Переконувати, переконати, попереконувати, вмовляти, вмовити, повмовляти, намовляти, намовити, понамовляти, перемовляти, перемовити, поперемовляти  Словник чужослів Павло Штепа
4. переумити — ПЕРЕУ́МИТИ, млю, миш; мн. переу́млять; док., діал. Примусити змінити думку, погляди, пореконуючи в чому-небудь. – Ти моє серце розвеселила, Марусечко! – дякує Катря. – Дуже вже мені було важко... хоч мене ніхто не переумить, та слова тії мене ображали... (Марко Вовчок).  Словник української мови у 20 томах
5. переумити — ПЕРЕУ́МИТИ, млю, миш; мн. переу́млять; док., діал. Примусити змінити думку, погляди, пореконуючи в чому-небудь. — Ти моє серце розвеселила, Марусечко! — дякує Катря. — Дуже вже мені було важко… хоч мене ніхто не переумить, та слова тії мене ображали… (Вовчок, І, 1955, 210).  Словник української мови в 11 томах
6. переумити — Переумити, -млю, -миш гл. Заставить измѣнить свое мнѣніе. Хоч мене ніхто не переумить... МВ. ІІ. 124.  Словник української мови Грінченка