пишний
БАГА́ТИЙ (який відзначається великою кількістю чого-небудь), РОЗКІ́ШНИЙ підсил.; ЩЕ́ДРИЙ підсил. (який надходить у великій кількості); ПИ́ШНИЙ (про край, місцевість); ЛУКУ́ЛЛІВСЬКИЙ книжн. (про обід, бенкет). Рідна земле, щаслива й багата, Мій уклін тобі, мій тобі спів! (М. Рильський); — Здається, ще цього року ваша розкішна бібліотека збагатиться ще на один том (А. Головко); Звичайно в суботу була щедра пошта (Ірина Вільде); От і рідний край, пишний, в срібному сяєві, як міраж (І. Нечуй-Левицький); А як увійшла пані з мискою вареників і служниця нарешті принесла самовар, булки і традиційну "чайну" ковбасу, то я саме описувала "лукуллівський бенкет" (Леся Українка).
БАГА́ТИЙ (який відзначається розкішшю, багатством обстановки, пишним оформленням, оздобленням тощо), ГО́ЙНИЙ розм., БУЧНИ́Й підсил., РОЗКІ́ШНИЙ підсил., ПИ́ШНИЙ підсил.; БУНДЮ́ЧИЙ, ПОМПЕ́ЗНИЙ (пишністю розрахований на ефект). Над панами неначе повіяла смерть крилами, повіяла над розкішним садом, над самим багатим палацом (І. Нечуй-Левицький); А в Коваля Андрія донька-одиначка народилася... Тому й хрестини такі гойні (Я. Качура); Був бенкет пишний і бучний (О. Довженко); — І ти думаєш справляти таке бундючне весілля, на котрому гуляють та п'ють три або й чотири дні? — спитав Денис (І. Нечуй-Левицький); Великий, помпезний Будинок культури.. сяяв вогнями, гримів музикою (Ю. Мушкетик). — Пор. 3. блиску́чий.
БАРВИ́СТИЙ (насичений різними яскравими барвами), БА́РВНИЙ рідше, КОЛЬОРИ́СТИЙ розм., КВІТЧА́СТИЙ поет., ПИ́ШНИЙ підсил., ПИШНОБА́РВНИЙ підсил. поет., РОЗЦВІ́ЧЕНИЙ підсил. Ліс стояв різнокольоровий, барвистий (О. Іваненко); Коли процесія вступила врешті в село, всі пласкі покрівлі вкрились барвними масами жінок та дітей і виглядали, як сади Семіраміди (М. Коцюбинський); Ходить він (Яків) паничем, розчісує кучері на потилицю, в'яже до сорочки кольористі краватки (С. Васильченко); З-за рогу квітчастим гуртом виткнулися дівчата (І. Кириленко); Небо над морем стало сизе, й на тому сизому небі заблищала пишна веселка (І. Нечуй-Левицький). Літній день вставав у всій своїй красі й пишноті, озвучений і розцвічений (О. Гуреїв). — Пор. різноба́рвний, 1. яскра́вий.
БЛИСКУ́ЧИЙ (який виділяється розкішшю, багатством, дорогою модністю, фешенебельністю і т. ін.), ПИ́ШНИЙ, ЛЮ́КСУСО́ВИЙ розм.; ШИКА́РНИЙ (розрахований на ефект, який виділяється дорогою модною красою). Уривки думок.. розгортали перед закритими очима пишний малюнок якогось іншого життя — таємного, як і сон той, блискучого та утішного (Панас Мирний); Пишними рядами Виступають отамани, Сотники з панами (Т. Шевченко); Також усякому навіть пастушкові відомо, що таким поїздом та в таких люксусових.. спальних вагонах.. не їздять ні голодні цигани з Бессарабії й Буковини, ні заплакані галицькі злидарі-емігранти (П. Козланюк); Його жінка була непоміркована, розтратлива, любила розкіш та шикарне гойне життя й сипала грішми, як половою (І. Нечуй-Левицький). — Пор. 5. бага́тий.
БУ́ЙНИЙ (який дуже розрісся — з великою кількістю гілок, високим стеблом, густим і великим листям і т. ін.), РОЗБУЯ́ЛИЙ підсил., ПИ́ШНИЙ, РОЗКІ́ШНИЙ, ДОРІ́ДНИЙ (звичайно про культурні рослини); МОГУ́ТНІЙ підсил., КРЕМЕ́ЗНИЙ підсил., МОГУ́ЧИЙ підсил. заст., уроч. (звичайно про рослинність у збірному значенні). Серед дерев росла буйна городина (О. Копиленко); Груди роздимало від терпкого духу розбуялих трав (Н. Тихий); Навкруги — підступна тиша... Луки, гори, пишні сади, — все зелене й принишкле (О. Гончар); Блищав ставочок, неначе дзеркало, кинуте у яр серед розкішної діброви (І. Нечуй-Левицький); Серед низьких пожовклих хлібів на вузенькій смужці гривою стояло високе дорідне жито (А. Хорунжий); Біла церква серед могутньої зелені робила приємне враження (М. Коцюбинський). — Пор. гілля́стий, 2. густи́й.
ГА́РНИЙ (про людину, її риси — який відзначається красою), КРАСИ́ВИЙ, ВРОДЛИ́ВИЙ (УРОДЛИ́ВИЙ), ХОРО́ШИЙ, СЛА́ВНИЙ, ЛА́ДНИЙ, ДОЛА́ДНИЙ, КРА́СНИЙ (КРА́СЕН) фольк., ГО́ЖИЙ (ГОЖ) фольк., ПРИГО́ЖИЙ фольк., ЛО́ВКИЙ розм., КРАСОВИ́ТИЙ розм., БЛАГОЛІ́ПНИЙ книжн., заст., ПРЕПОДО́БНИЙ книжн., заст., СПОДО́БНИЙ заст., ПОДО́БНИЙ діал., ФА́ЙНИЙ діал., ХО́СНИЙ діал., ЛЕ́ПСЬКИЙ діал., ШПЕ́ТНИЙ діал., ХУПА́ВИЙ діал., ВА́ЛЬНИЙ діал.; ПРЕКРА́СНИЙ, ЧУДО́ВИЙ (ЧУДО́ВНИЙ), ПРЕЧУДО́ВИЙ підсил., ЧАРІВНИ́Й, ПИ́ШНИЙ, ПРЕПИ́ШНИЙ підсил., ПРЕГА́РНИЙ підсил., КАЗКО́ВИЙ, ДИ́ВНИЙ, ЧУДЕ́СНИЙ, ПРЕЧУДЕ́СНИЙ підсил. розм., ПРЕСЛА́ВНИЙ розм., ПРЕЧУДО́ВНИЙ розм., ПРЕХОРО́ШИЙ розм., МАЛЬО́ВАНИЙ розм., РОЗПРОЧУДЕ́СНИЙ розм., РОЗЧУДЕ́СНИЙ розм. рідше (який відзначається надзвичайною красою). Як гарна молодиця, то гарно й подивиться (прислів'я); (Гострохвостий:) Коли б ви знали, які ви гарні, яке у вас гарне личко, які очки (І. Нечуй-Левицький); — Ти як була красивою, так і зосталась... Навіть покращала (Є. Гуцало); Чи я ж не хороша, чи я ж не вродлива? Тільки моя доля нещаслива (Ганна Барвінок); Така славна дівчина була! Очі в неї були ясні, коси довгі, великі, чорно-русі, а личко — як яблучко (Марко Вовчок); — Ти гадаєш, дівчинонько, що ти така ладна, А то тебе прикрашає хустина єдвабна (коломийка); Вся його сухорлява постать була доладна (Є. Гуцало); Красне личко — серцю неспокій (прислів'я); Хто милий, той красен (прислів'я); Виріс той хлопчик, вродливий та гожий, Гарний, як малево, став (Леся Українка); Як один, ідем ми, кожен дуж і гож (В. Сосюра); Ой, не жаль же б мені воза, Коли б дівчина пригожа, А то ж руда та погана — Мені воза поламала (П. Чубинський); Очі в неї сяють і сама усміхається. — Яка в мене ловка мати, коли весела, — подумав я (С. Васильченко); Всі там звертали на неї увагу: що за така красовита молодиця? Квіткою горить на весь зал! (О. Гончар); Він такий благоліпний, кучері в'ються по плечах, щоки рум'яні (М. Коцюбинський); Припну фартук дорогий — Срібні-золоті береги, Гафтована середина, Преподобна дівчина (П. Чубинський); Ой, дівчино, дівчинонько, яка ти сподобна (І. Ле); Ти, дівчино, ти подобна; Не здавайся на підмову, будеш добра (П. Чубинський); Василь, файний веселий легінь, загинув у бійці з ворожим родом, посічений топірцями (М. Коцюбинський); Він дивився осяйними очима на Оленку і думав, яка вона хосна дівчина (А. Турчинська); Олена.. усе вихваля пана Забрьоху.., які то в нього уси шпетні і який сам увесь лепський та моторний (Г. Квітка-Основ'яненко); А Михасьо з Мариною там-то вальна пара (Словник Б. Грінченка); Прекрасний був Чиж у цю хвилину, прекрасна була кожна його риса і кожний рух (О. Довженко); Ольга зирнула на його своїми чудовими очима (І. Нечуй-Левицький); (Хмара:) Ваша мати була талановитою співачкою і чарівною жінкою... (О. Корнійчук); — Твої пишні очі одібрали в мене сон цієї ночі (І. Нечуй-Левицький); Молодиця прегарна.., хода спокійна і навіть велична (Ю. Яновський); Жаль кує вже кару люту "королівні" з дивними очима й холодним кам'яним серцем (С. Васильченко); Я відчуваю насолоду, милуючись чудесною жінкою (Ю. Яновський); Гарнесенько обіймемось... Та й поберемося, Моя крале мальована (Т. Шевченко).
ГА́РНИЙ (про предмет, краєвид і т. ін. — який має привабливий&́9; вигляд), КРАСИ́ВИЙ, ХОРО́ШИЙ, СЛА́ВНИЙ, МАЛЬОВНИ́ЧИЙ, КРА́СНИЙ (КРА́СЕН) фольк., ГО́ЖИЙ (ГОЖ) фольк., ЛА́ДНИЙ розм., ЛО́ВКИЙ розм., КРАСОВИ́ТИЙ розм., ФА́ЙНИЙ діал., ША́ТНИЙ діал., ЛЕ́ПСЬКИЙ діал., ВА́ЛЬНИЙ діал.; ПРЕКРА́СНИЙ, ЧУДО́ВИЙ (ЧУДО́ВНИЙ), ПРЕЧУДО́ВИЙ підсил., ЧАРІВНИ́Й, ПИ́ШНИЙ, ПРЕПИ́ШНИЙ підсил., РОЗКІ́ШНИЙ, КАЗКО́ВИЙ, ДИ́ВНИЙ, ЧУДЕ́СНИЙ, ПРЕЧУДЕ́СНИЙ підсил. розм., ПРЕГА́РНИЙ підсил., ПРЕЧУДО́ВНИЙ підсил. поет., ПРЕСЛА́ВНИЙ розм., ПРЕХОРО́ШИЙ розм., РОЗПРОЧУДЕ́СНИЙ розм., РОЗЧУДЕ́СНИЙ розм. рідше (який має надзвичайно привабливий вигляд). Гляньте на цей килим! Правда, гарна, пишна робота? (І. Нечуй-Левицький); Ніч красива! Не спіть! В ніч таку не до снів... (М. Нагнибіда); Гори мої високії, Не так і високі, Як хороші, хорошії, Блакитні здалека (Т. Шевченко); Славне село, якби ви бачили (Марко Вовчок); Гарний він (краєвид) літньою порою.., красен і зимовою добою (Олена Пчілка); Дід насадив і калину, і бузину, і рожу гожу (Марко Вовчок); Була се дівчина. Мужицький ладний вкривав ї (її) стрій (І. Франко); — Ой, яка ж то сорочка ловка! (І. Цюпа); Лан завруниться, зелений, по весні, А там зведе стебло туге і стромовите, Стебло ж оздобиться у колос красовитий (М. Зеров); Гори наші, гаї наші, файна полонино, Нема ліпшої від тебе, наша Верховино (коломийка); Душно в шатному кунтуші, облямованому куницею (З. Тулуб); І одежа на ньому лепська (Г. Квітка-Основ'яненко); Чарівний ліс восени. І не тільки восени, а й навесні, і влітку, і взимку — завжди він прекрасний (В. Гжицький); Вид на хутірську балку і на близькі ліси чудовий (Леся Українка); Весела, чудова місцина! (Панас Мирний); Килим був вишитий гарусом та шовком. Робота була пречудова (І. Нечуй-Левицький); Сумно дивиться (Габріель) з намету На околицю препишну (Леся Українка); Краєвиди звідси, з височезної гори, чудесні (М. Коцюбинський); Хороший дарунок дядько Федір нам того дня приніс. Ох, і пречудесну картину подарував! (О. Ковінька); Прегарні килими домашнього виробу прикрашали стіни, долівку й дивани (О. Кобилянська); Вже переможці стали станом В долині красній та розкішній (Леся Українка); Ліс був казковий (Д. Бедзик); Ніч була дивна: тепла, темна та тиха (І. Нечуй-Левицький); Зростай же, добрий, пречудовний світе (П. Тичина); Умилося росою до зорі Солом'янське преславне передмістя (М. Рильський); В нашій українській землі Гали-чині стоять прехороші гори Карпати (С. Васильченко); Дванадцять розпрочудесних рушників — вишитих чорно-червоним традиційним народним орнаментом — були розкладені поверх усього іншого манаття (Ю. Смолич).
ЗАРОЗУМІ́ЛИЙ (який тримається, поводиться гордовито, самовпевнено, вважаючи себе в чомусь вищим від інших), ГО́РДИЙ, ГОРДОВИ́ТИЙ, ПОГО́РДЛИВИЙ, ПОГО́РДИЙ, БУНДЮ́ЧНИЙ підсил., ПИХА́ТИЙ підсил., ПИ́ШНИЙ підсил., ЧВАНЛИ́ВИЙ підсил., СПЕСИ́ВИЙ підсил. рідко, ГОНОРОВИ́ТИЙ розм., ГОНОРИ́СТИЙ розм., ГОНОРО́ВИЙ розм., ПИНДЮ́ЧНИЙ підсил. розм., ПИНДЮ́ЧЛИВИЙ підсил. розм., ПИХОВИ́ТИЙ підсил. розм., ЧВАНЬКУВА́ТИЙ (ЧВАНЬКОВИ́ТИЙ) підсил. розм., ФАНАБЕ́РИСТИЙ підсил. розм., ВИСОКОДУ́МНИЙ книжн., ГОНО́РНИЙ рідко, МАРНОЛЮ́БНИЙ рідко, МАРНОСЛА́ВНИЙ рідко, ПИХЛИ́ВИЙ підсил. рідко, ПИХУВА́ТИЙ підсил. рідше, БУ́ТНИЙ діал., КОКО́ШНИЙ діал., ФУДУ́ЛЬНИЙ діал.; ЗАЗНА́ЙКУВАТИЙ (який став вважати себе в чомусь вищим від інших); НАБУНДЮ́ЧЕНИЙ, НАДУ́ТИЙ розм., НАПИНДЮ́ЧЕНИЙ розм., НАПРИ́НДЖЕНИЙ розм. (який прибрав зарозумілого вигляду); ПАНОВИ́ТИЙ (який своєю зарозумілістю нагадує пана); НЕПРИСТУ́ПНИЙ, НЕДОСТУ́ПНИЙ, НЕДОСЯ́ЖНИЙ (до якого важко звертатися через гордовиту вдачу). — Панна Наталя трохи зарозуміла й розпещена дівчина, але в ґрунті речей добра (О. Кобилянська); Не вподобала й Мотря Явдохи. Вона здалася їй гордою, бундючною, недоступною (Панас Мирний); — Князь Єремія гордовитий, — зашепотіли кругом магнати та їх молоді сини, — не хоче признаватись до своїх давніх товаришів (І. Нечуй-Левицький); Окидала пари непривітним оком пихата, пишна Наталка Мамаєва (К. Гордієнко); Він був чванливий і пихатий, на Ціну зорив він крізь сміх (В. Сосюра); Ще в школі Оксана недолюблювала вродливу й гоноровиту Христю (Я. Гримайло); (Залєський:) Дивись ти, яка гонориста (В. Собко); Увійшло в хату оце пиховите цабе, розсілося — і давай хизуватися (О. Ковінька); Вона.. чванькувата — носочка й коцюбою не дістати — дивиться, наче зараз тебе з'їсть (Марко Вовчок); Єремія був найбагатіший за всіх магнатів, гордий та високодумний (І. Нечуй-Левицький); Пишна декорація ритуальної дії зачаровує лише бідних, темних людей. Пихливе панство не звертає на неї уваги (З. Тулуб); Вона була горда і бутна (О. Кобилянська); — Ото пан був! Фудульний пан.. То бувало не приступай (Остап Вишня); Він уже йшов, як завжди, поперед себе несучи свою пиху, напринджений та набундючений (О. Ільченко); З'явились дами, гарно повбирані, надуті, вдаючи з себе значних, навіть великих паній (І. Нечуй-Левицький); — Ватя чогось насупилась, чогось вдавала з себе неприступну велику паню (І. Нечуй-Левицький); Властолюбна королева Луїза, недавно горда і недосяжна, тепер щасливо посміхається (П. Кочура). — Пор. хвалькува́тий.
ПУХКИ́Й (перев. про вироби з тіста — м'який і легкий), ПИ́ШНИЙ, ПУ́ХЛИЙ рідше, ПУХНА́СТИЙ рідше, ПУХНА́ТИЙ рідше. Мати кладе на стіл пухкі паляниці й пиріжки (С. Васильченко); Пишний коровай; Тягне (чорт) із сумки печену качку і пшеничний пухлий буханець (О. Стороженко); Василина сіла поруч сина і розв'язала вузлик з пухнастими й запашними пиріжками (І. Волошин); Гарні пироги вдалися, пухнаті (Словник Б. Грінченка).
ПУХНА́СТИЙ (вкритий м'яким пухом, густою м'якою шерстю; схожий на пух), ПУХНА́ТИЙ, ПИ́ШНИЙ рідше, ПУШИ́СТИЙ рідше, ПУХНАВИЙ рідко. Дівчина була в чорній шерстяній сукні, простоволоса, з білою пухнастою хусткою на плечах (Я. Гримайло); З пухнатого сріблясто-чорного коміра визирало біляве, з виразними смарагдовими очима і акуратно нафарбованими вустами обличчя (С. Добровольський); Юрко.. зняв з голови велюрового капелюха з пишною пір'їною (С. Чорнобривець); Сплигнув з лежанки ситий кіт і пушистим хвостом став лащитись біля її ніг (А. Шиян); Туркочуть над головою голуби, пливе хмарин пухнаве клоччя (В. Сосюра).
ПИШНОМО́ВНИЙ (про слова, фрази, стиль тощо — який відзначається вишуканістю, часто надмірною), ПИ́ШНИЙ, ХИТРОМО́ВНИЙ заст.; ВИСОКОМО́ВНИЙ, ВИСО́КИЙ (який відзначається урочистістю); ПІДНЕ́СЕНИЙ, ПАТЕТИ́ЧНИЙ, ГУЧНИ́Й, БУЧНИ́Й (сповнений патетики); КУЧЕРЯ́ВИЙ, КВІТЧА́СТИЙ, КВІТИ́СТИЙ, ВИТІЮВА́ТИЙ книжн. (надмірно прикрашений); ФРАЗИСТИЙ заст. (для якого характерні надмірно пишні фрази). Вірш захоплював простотою і щирістю. Не було в ньому ні пишномовних фраз, ні гучних вигуків (М. Олійник); — Ніч-зоря... як це мило сказано! — захоплено вигукнула ад'ютантка, стенографуючи пишну генеральську фразу (О. Гончар); Слова високомовні "честь", "вітчизна" всевладно й просто входять у життя (Н. Забіла); Загинув (Боженко), не приходячи до свідомості і не проронивши, отже, ні одного високого слова (О. Довженко); Заремба.. читав багато книжок і вмів говорити трохи незвичною піднесеною мовою (Л. Смілянський); По синьому бездонному небу пливли не спливаючи молочно-пінні хмарки, що у добрій злагоді перекликалися з радісно-схвильованою, тому трохи кучерявою промовою Корнія Івановича (І. Волошин); Квітчастою мовою він від усього дворянства дякував земців за ту честь, якою вітали їх (Панас Мирний); Писаний (лист) трохи старим квітистим стилем, з алегоріями й довгими періодами (М. Коцюбинський); Правда, нерідко між фразистою мраковиною з купою блідих, видуманих ситуацій можна натрапити на одну-другу реальну сцену (І. Франко). — Пор. 1. багатослі́вний, 1. ви́шуканий.
УРОЧИ́СТИЙ (про стиль, мову і т. ін. — сповнений величі, небуденності), ПІДНЕ́СЕНИЙ, ВИСО́КИЙ, ПИ́ШНИЙ, ПАТЕТИ́ЧНИЙ, ПА́ФОСНИЙ (сповнений пафосу); ПОМПЕ́ЗНИЙ (надміру пишний — несхвально). Коли закінчився урочистий спів і стихла музика, була вже ніч (О. Довженко); — До останньої краплі крові, — добирав Сагайда високі, не раз чуті слова. — А як же інакше? (О. Гончар); Йому стало трошки ніяково за свою патетичну тираду (Ю. Бедзик); Помпезна промова.
Словник синонімів української мови