плакальниця

ГОЛОСІ́ЛЬНИЦЯ заст. (жінка, яка голосить над небіжчиком), ТУЖІ́ЛЬНИЦЯ заст., ЖАЛІБНИ́ЦЯ заст., ПЛА́КАЛЬНИЦЯ заст., ПЛА́ЧНИЦЯ заст., ПЛА́ЧКА діал. Караїмка схопилася за своє синьо-чорне волосся і завила, як голосільниця на похороні (З. Тулуб); Обряди були занедбані.. Люди вже помирали без тужільниць (переклад М. Лукаша); Мати Ахілла й Мемнона — обидві дітей оплакали: Навіть великих богинь горе стріває в житті, — Так розпускай же і ти, жалібнице Елегіє, коси:.. Вмер твій коханий співець (М. Зеров); За домовиною — плакальниці, в середині дівчина, "що чарів не знала", в жалобі (С. Васильченко); У головах над труною схилилась Легейдиха, перша на всю слободу плачниця (А. Головко); — В землю йде... не повернеться ніколи!.. — відповідали жалісливим, протяжним голосом плачки (О. Кобилянська).

Значення в інших словниках

1. плакальниця — пла́кальниця іменник жіночого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. плакальниця — -і. Жін. до плакальник.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. плакальниця — див. плакса  Словник чужослів Павло Штепа
4. плакальниця — ПЛА́КАЛЬНИЦЯ, і, ж., заст. Жін. до пла́кальник. За домовиною плакальниці – в середині – дівчина, “що чарів не знала”, в жалобі (С. Васильченко).  Словник української мови у 20 томах
5. плакальниця — ПЛА́КАЛЬНИЦЯ, і, ж., заст. Жін. до пла́кальник. За домовиною плакальниці — в середині — дівчина, «що чарів не знала», в жалобі (Вас., III, 1960, 373).  Словник української мови в 11 томах