плотогон

ПЛОТА́Р (той, хто готує плоти і сплавляє їх), ОСНА́Ч діал.; ПЛОТОГО́Н, ПЛОТОВО́Д, БОКОРА́Ш діал. (той, хто сплавляє плоти). Посередині плота гурт плотарів готував на триножнику гарячий сніданок (Г. Епік); Осначі їдять калачі, осначки їдять болячки (Словник Б. Грінченка); Тарас домовився з плотогонами вирушити вранці на плоту (О. Іваненко); Розірвались на камінні золоті хмарки, І пливуть з бокорашами в леготі ріки (Ю. Гойда).

Значення в інших словниках

1. плотогон — плотого́н іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. плотогон — -а, ч. Робітник, що сплавляє плоти.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. плотогон — ПЛОТОГО́Н, а, ч. Робітник, що сплавляє плоти. Юхим бачив, що плотогонів зносило водою, й гукав: – До берега кермуй, Антоне! (С. Чорнобривець).  Словник української мови у 20 томах
4. плотогон — ПЛОТОГО́Н, а, ч. Робітник, що сплавляє плоти. Юхим бачив, що плотогонів зносило водою, й гукав: — До берега кермуй, Антоне! (Чорн., Потік.., 1956, 7).  Словник української мови в 11 томах