пліснявина

ПЛІ́СЕНЬ (наліт мікроскопічних грибків на гниючих предметах), ПЛІ́СНЯВА, ЦВІЛЬ, ПЛІ́СНЯВИНА розм., ПЛІ́СНЯВКА розм., СНЯДЬ розм. Сів (Довбанюк) на той самий сінешній поріг, здряпав плісень (І. Франко); Він заходить навпомацки в сіни — пустка й холод, неначе льох. Він проводить рукою по стінах, під рукою — пліснява й мох (Л. Костенко); Тетяна ступила до камери, в темряву, сиру і задушливу, що відгонила цвіллю, як у глибокому льосі (А. Дімаров); Від руки пахло кислуватим, сирим духом пліснявини (Я. Гримайло); По стінах цвіла пліснявка; патьоки збігали додолу (Панас Мирний); Щоб вийти на подвір'я, треба перейти чорні сіни, де притхло пахне всякою сніттю та сняддю (В. Мисик).

Значення в інших словниках

1. пліснявина — плі́сня́вина іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. пліснявина — -и, ж., розм. Те саме, що плісень.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. пліснявина — ПЛІ́СНЯ́ВИНА, и, ж., розм. Те саме, що плі́сень. У напівтемній церкві вогко, пахне пліснявиною, ладаном і воском (П. Кочура).  Словник української мови у 20 томах
4. пліснявина — ПЛІ́СНЯ́ВИНА, и, ж., розм. Те саме, що плі́сень. У напівтемній церкві вогко, пахне пліснявиною, ладаном і воском (Кочура, Зол. грамота, 1960, 219).  Словник української мови в 11 томах