поварювати

КУХОВА́РИТИ (бути кухарем, кухаркою), КУХАРЮВА́ТИ розм., ПОВАРЮВА́ТИ розм.; КАШОВА́РИТИ розм. (у військовій частині або робітничій артілі). Дружині Левка Івановича, яка кухарює на котлопункті, батько Лінин сподобався своєю розсудливістю та серйозним поглядом на життя (О. Гончар); Біля вогнища куховарить жінка (А. Головко); (Макар:) До чого Михайло має охоту? (Карпо:) Любе поварювать (І. Карпенко-Карий); Кашоварить Охрім, закотивши обтріпані рукава своєї куцини (Григорій Тютюнник).

Значення в інших словниках

1. поварювати — поварюва́ти дієслово недоконаного виду куховарити розм.  Орфографічний словник української мови
2. поварювати — -юю, -юєш, док., розм. Те саме, що куховарити.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. поварювати — ПОВАРЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, док., розм. Те саме, що кухова́рити. [Макар:] До чого Михайло має охоту? [Карпо:] Любе [любить] поварювать (І. Карпенко-Карий).  Словник української мови у 20 томах
4. поварювати — ПОВАРЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, док., розм. Те саме, що кухова́рити. [Макар:] До чого Михайло має охоту? [Карпо:] Любе [любить] поварювать (К.-Карий, III, 1961, 26).  Словник української мови в 11 томах