повернути
ВІДБИРА́ТИ (брати назад що-небудь своє), ЗАБИРА́ТИ, ПОВЕРТА́ТИ. — Док.: відібра́ти, забра́ти, поверну́ти, відзиска́ти діал. — Пан з людей набрав, — уверне Чіпка... — У пана своє одбери (Панас Мирний); Румун.. пояснював жестами, що він хоче лише забрати з тачанки своє господарство (О. Гончар); Все, що забрав наш лютий ворог, Щоб повернути, час наспів (пісня); Він хотів назад відзискати свою страту (І. Франко).
ВІДДАВА́ТИ (давати назад узяте, позичене, привласнене, належне), ВЕРТА́ТИ, ПОВЕРТА́ТИ, ВІДНО́СИТИ, ЗВЕРТА́ТИ рідше. — Док.: відда́ти, верну́ти, поверну́ти, віднести́, зверну́ти. — Багато (товарів).. набрали в мене люди без грошей, а ніхто не квапиться віддавати (М. Коцюбинський); Мій батько нікому не винний: в одного позичає, а другому повертає (прислів'я); (Любов:) Я й забула, що треба віднести Галі її концерт, вона просила конче сьогодні віддати їй (Леся Українка); — Прошу, пане докторе, звертаю вам сей цінний документ (І. Франко).
ВІДНО́ВЛЮВАТИСЯ (про думки, почуття тощо — появлятися знову, виявлятися з новою силою), ВІДНОВЛЯ́ТИСЯ, ПОНО́ВЛЮВАТИСЯ, ПОНОВЛЯ́ТИСЯ, ПРОБУ́ДЖУВАТИСЯ, ВІДРО́ДЖУВАТИСЯ, ОЖИВА́ТИ, ОЖИВЛЯ́ТИСЯ, ПОВЕРТА́ТИ, ПОВЕРТА́ТИСЯ. — Док.: віднови́тися, понови́тися, пробуди́тися, відроди́тися, ожи́ти, оживи́тися, поверну́ти, поверну́тися. Та відновляється в мені Невигасна й воскресна Мого кохання чистота (Д. Павличко); Цікавість до справи поновилася; Цей безсмертний твір ("Запорожці").. допомагав пробуджуватись глибоким патріотичним почуттям у нашого народу (І. Шаповал); Відродяться в душах людських світлі, добрі поривання (з журналу); Він чув, як мимоволі якась тепла струя звільна виринає і лагодить біль у його нутрі, як оживає чуття (І. Франко); В останні два роки надії трохи оживилися: цензура немов утомилася забороняти і пустила торік щось 10 брошурок (М. Коцюбинський); В душу думка про кохану повертає (В. Мисик); До нього знову повертається самовпевненість (М. Стельмах).
ВІДНО́ВЛЮВАТИСЯ (про людський організм, фізичні та ін. властивості людини — набувати попереднього вигляду, стану), ВІДНОВЛЯ́ТИСЯ, ПОНО́ВЛЮВАТИСЯ, ПОНОВЛЯ́ТИСЯ, ВІДРО́ДЖУВАТИСЯ, ОЖИВА́ТИ, ПОВЕРТА́ТИ, ПОВЕРТА́ТИСЯ. — Док.: віднови́тися, понови́тися, відроди́тися, ожи́ти, поверну́ти, поверну́тися. Поступово пульс у нього почав відновлюватись (О. Довженко); Пам'ять про пережите поновилася; Вона немов відродилася наново, віддихує глибоко (О. Кобилянська); Розбиває (орел серце Прометея), та не вип'є Живущої крові, — Воно знову оживає (Т. Шевченко); Здоров'я повертало до Остапа поволі (М. Коцюбинський); Коли вийшли на плесо, до лоцманів знову повернулась бадьорість (Я. Баш).
КРУТИ́ТИ (надавати чомусь обертового руху, рухати по колу), ОБЕРТА́ТИ, ВЕРТІ́ТИ, ПОВЕРТА́ТИ, КРУЖЛЯ́ТИ, КРУЖА́ТИ розм., КРУЖЕЛЯ́ТИ (КРУЖЕНЯ́ТИ) розм., МЛИНКУВА́ТИ розм.; ВИ́ХОРИТИ розм., ВИ́ХРИ́ТИ розм. (чимось навколо себе); ПОКРУ́ЧУВАТИ (злегка або час від часу); ПРОКРУ́ЧУВАТИ (якийсь час). — Док.: крутну́ти, крутону́ти підсил. оберну́ти, поверну́ти, покрути́ти, прокрути́ти. Катерина перестала крутити жорна (С. Чорнобривець); Майстер обережно обертав і ледве помітно струшував форму, щоб вода зовсім збігла крізь сітку (З. Тулуб); Цілий день вертіла (Настя) неслухняними пальцями веретено (В. Речмедін); Морська хвиля обхлюпала дубок, почала повертати його, похитувати (Ю. Яновський); Замість відповіді вона почала кружляти мене по кімнаті (Ю. Яновський); Кинув картки у поштову скриньку і помалу, млинкуючи палицею, проходжувався (О. Маковей); Покручуючи на вказівному пальці ключі, з апатичним виглядом рушив (Петя) на корівник (М. Ю. Тарновський).
ПЕРЕВЕРТА́ТИ (з одного боку на другий, протилежним боком догори), ПОВЕРТА́ТИ, ОБЕРТА́ТИ, ВИВЕРТА́ТИ, ПЕРЕКИДА́ТИ, ПЕРЕГОРТА́ТИ (ПЕРЕГО́РТУВАТИ), ПЕРЕКРУ́ЧУВАТИ, ПЕРЕКО́ЧУВАТИ (котячи). — Док.: переверну́ти, поверну́ти, оберну́ти, ви́вернути, переки́нути, перегорну́ти, перекрути́ти, перекоти́ти. Онися перевернула матерію на другий бік і пересвідчилась, що матерія була на лице (І. Нечуй-Левицький); — На хоч п'ятака, все рівно. — Дід повернув руку малого, положив п'ятака (Панас Мирний); Довго розглядала Хима той п'ятизлотник, обертаючи його на всі боки (М. Коцюбинський); Син ухопився за полудрабок і давай перекидати воза (І. Нечуй-Левицький); Шторм лютував, ніби велетенські руки перегортали в воді каміння (Ю. Яновський); Сиплять (ковалі) вугілля в горна, надувають міхи, розпікають крицю, б'ють, крутять, перекручують на ковадлі (С. Скляренко); Тієї ночі Дарка переверталася з боку на бік, начебто хто бочку перекочував (Ірина Вільде).
ПЕРЕТВО́РЮВАТИ в кого-що, на кого-що (надавати нового вигляду, іншого характеру тощо), ОБЕРТА́ТИ в кого-що, на кого-що, ПЕРЕВЕРТА́ТИ в кого-що, на кого-що, ПОВЕРТА́ТИ в кого-що, на кого-що, РОБИ́ТИ ким, чим, ПЕРЕРОБЛЯ́ТИ (ПЕРЕРО́БЛЮВАТИ) на кого-що, в кого-що, ЗМІ́НЮВАТИ (ЗМІНЯ́ТИ) в кого-що, на кого-що, розм., ПЕРЕМІНЯ́ТИ (ПЕРЕМІ́НЮВАТИ) в кого-що, на кого-що, розм.; ПЕРЕВО́ДИТИ на що, в що (надаючи нових якостей, особливостей); ТРАНСФОРМУВА́ТИ в кого-що (змінюючи вигляд, форму, властивості тощо). — Док.: перетвори́ти, оберну́ти, переверну́ти, поверну́ти, зроби́ти, перероби́ти, зміни́ти, переміни́ти, перевести́, трансформува́ти. Налипала (багнюка) на чоботи і перетворювала їх на гирі (З. Тулуб); Людина обертає в сад пустині І в стоколосся колос оберта (М. Рильський); — Я вірила в майбутнє.. Та життя перевернуло віру на зневір'я (П. Колесник); Замість того, щоб привчати учня до малярства, дяк зразу повернув хлопця на наймита (С. Васильченко); Чіпка чесав шляхом, заклопотаний одною думкою про землю.. — земля тебе годує... земля хазяїном робить (Панас Мирний); Червоний захід зміняє в кров широкі води Тигра та Євфрату (Леся Українка); Найменший осінній дощик перемінював (дороги) на бездонні і невилазні баюри (І. Франко); Як та земля зимою покриється білим снігом, переведемо ми все те (зерно) на біле борошно (Панас Мирний); — Всі ми, як на те пішло, "пережитки минулого", — бо в кожному з нас ревуть допотопні дракони. Трансформувати їх у ластівок — хіба це так просто? (О. Бердник).
ПЕРЕТВО́РЮВАТИ в кого-що, на кого-що (чарами, зіллям і т. ін. примушувати кого-, що-небудь прийняти чийсь образ, набути іншого вигляду), ОБЕРТА́ТИ в кого-що, на кого-що, ким, чим, ПЕРЕВТІ́ЛЮВАТИ (ПЕРЕВТІЛЯ́ТИ) в кого-що, ПЕРЕВЕРТА́ТИ, ПОВЕРТА́ТИ, ПЕРЕКИДА́ТИ в кого-що, на кого-що, ким, чим, розм. — Док.: перетвори́ти, оберну́ти, перевті́лити, переверну́ти, поверну́ти, переки́нути. Художник.. носить в душі сонце, яким обертає дрібні дощові краплі в веселку.. і перетворює в золото чорні закутки мороку (М. Коцюбинський); — Живе на острові цариця Цирцея, люта чарівниця І дуже злая до людей; Які лиш не остережуться, А їй на острів попадуться, Тих переверне на звірей... (І. Котляревський); (Мавка:) В серці знайшла я теє слово чарівне, що й озвірілих в люди повертає (Леся Українка); — Він ворожбит. Підійде до лісу, а там палицю перекине на коня й так полетить лісом, аж у вухах засвище (М. Томчаній).
ПОВЕРТА́ТИ (змінювати напрямок свого руху, робити поворот), ЗВЕРТА́ТИ, ВЕРНУ́ТИ, БРА́ТИ розм., ЗАБИРА́ТИ розм., СКРУ́ЧУВАТИ розм., ВОРОЧА́ТИ діал.; ПІДВЕРТА́ТИ, ЗАВЕРТА́ТИ розм., ПРИВЕРТА́ТИ розм. (підходячи, під'їжджаючи до когось, чогось); ПОВЕРТА́ТИСЯ, ОБЕРТА́ТИСЯ (в інший, протилежний бік). — Док.: поверну́ти, зверну́ти, верну́ти, узя́ти (взя́ти), скрути́ти, підверну́ти, заверну́ти, приверну́ти, поверну́тися, оберну́тися. Я повертаю в зелений ряд огородини та птиці (І. Нечуй-Левицький); Саме тут Данилові було звертати до вітряка (А. Головко); — Та куди ти, чортяка б тебе взяла, вернеш? — розлючено гримнув дядько і щосили смикнув віжками (О. Досвітній); — Як увійдеш, бери направо, третя кімната (А. Хижняк); Катер у супроводі міноносця, не доходячи молу, почав забирати ліворуч (П. Панч); Стефа бере Дарку під руку і вони скручують зразу праворуч до парку (Ірина Вільде); (Химка:) Коли так, то я й піду від вас.. (Іван:) Ні, ні... стій... не ходи. Ворочай назад! (Панас Мирний); Підвернувши до ґанку, він ледве зсунувся з мокрої конячини, геть знеможений (Я. Баш); Було, кажуть, на цьому місці велике село, що робило списи запорожцям. І коли мандрували козаки на Січ, то завертали сюди, щоб запастися списами (О. Гончар); Заходить сонце. Чумаки привертають до гіллястого дуба, запалюють огонь (В. Самійленко); Він повернувся, він мусив повернутися в протилежний бік і тихо посунув геть (В. Підмогильний); (Прісцілла:) Я піду! (Іде, але обертається, припиняючись на ході) (Леся Українка).
ПОВЕРТА́ТИСЯ (іти, їхати і т. ін. назад звідкись), ВЕРТА́ТИСЯ, ПОВЕРТА́ТИ розм., ВЕРТА́ТИ розм., ЗАВЕРТА́ТИ розм., ЗАВЕРТА́ТИСЯ розм., ЗВЕРТА́ТИ заст. — Док.: поверну́тися, верну́тися, поверну́ти, верну́ти, заверну́ти, заверну́тися, зверну́ти. Повертався я з чужини, Гадав всю дорогу, Як матусю ріднесеньку Стріну край порогу (П. Грабовський); Ми ще повернемось бодай — ногами вперед, але: не мертві, але: не переможені, але: безсмертні (В. Стус); Вона в той час сподівалась брата й догадувалась, що то брат вертається додому (І. Нечуй-Левицький); Він знову повертав на Україну. Була весна 1845 року (О. Іваненко); Вертала (Інна) електричкою уже надвечір (В. Дрозд); Як примандрували до зеленого бору: "От тепер, дівчино, завертайсь додому!" (пісня); (Гурт:) Пошли ж тобі, Боже, Найщасливіший путь, Щоб благополучно і додому звернуть (М. Кропивницький).
ПОНО́ВЛЮВАТИ (ПОНОВЛЯ́ТИ) що (надавати нового чи попереднього вигляду, стану тощо, додаючи щось нове, замінюючи, відбудовуючи тощо), ВІДНО́ВЛЮВАТИ (ВІДНОВЛЯ́ТИ), ОНО́ВЛЮВАТИ (ОНОВЛЯ́ТИ), ВІДСВІ́ЖУВАТИ, ПОВЕРТА́ТИ що, до чого. — Док.: понови́ти, віднови́ти, онови́ти, відсвіжи́ти, поверну́ти. Носився бриг по морях, латаючи паруси, поновлюючи щогли і переходячи від дідів до онуків (Ю. Яновський); Нумо слово рятувать, Славу предків поновлять! Задзвонімо у струни, На лжу й кривду перуни! (П. Куліш); Робітники, що працюють на монтажі електроніки, чи відновлюють її, чи виїжджають до замовників мікроскопи встановлювати, повинні мати вищу освіту (В. Коротич); Нещодавно в одному видавництві мене попросили проглянути переклад п'єси Толстого. До цього рукопис уже довго опрацьовували, давали не одному письменникові, виправляли, відновляли (О. Кундзич); Навіть у природі після штилів та спокійних днів гримлять громовиці, бурани, оновлюють світ прагненням до змін, до перетворень (О. Бердник); Збудовано церкву модерну ..Нова форма відсвіжує архаїчний зміст (переклад Г. Кочура); День іде, і з ним в роботі люди Повертають землю молоду (А. Малишко).
РУ́ХАТИ (робити рухи якою-небудь частиною тіла), ВОРУШИ́ТИ, ПОВЕРТА́ТИ, ДВИ́ГАТИ, ЗДВИГА́ТИ, ЗДВИ́ГУВАТИ, ВОДИ́ТИ, ПОВО́ДИТИ. — Док.: ру́шити, ворухну́ти, поверну́ти, двигну́ти, здвигну́ти, повести́, поводи́ти. Й рукою з шаблею рухати став, наче дошку в повітрі пиляв він (П. Тичина); Хо справді з великою напругою ворушить ногами (М. Коцюбинський); О. Артемій тільки порушив плечима мовчки (І. Нечуй-Левицький); І хоть не зміг двигнути ні рукою, ні ногою, а серце билось, як вода в джерелі (П. Куліш); Старенький.. лікар довго протирав картатою хусточкою своє пенсне, здвигав плечима, думав (В. Козаченко); За кожним рухом олівця Василько водив ще й кінчиком язика (П. Панч).
СПРЯМО́ВУВАТИ кого, що (надавати кому-, чому-небудь певного спрямування, потрібного напрямку в русі), СКЕРО́ВУВАТИ, НАПРАВЛЯ́ТИ, СПРАВЛЯ́ТИ розм., ПРАВУВА́ТИ куди, розм., ПОГАНЯ́ТИ куди, розм.; ПОВЕРТА́ТИ (спрямовувати в інший бік); ПРИВЕРТА́ТИ розм.; ОРІЄНТУВА́ТИ спец. (звичайно користуючись картою, приладами тощо). — Док.: спрямува́ти, скерува́ти, напра́вити, спра́вити, справува́ти, погна́ти, поверну́ти, приверну́ти, зорієнтува́ти, повести́, покерува́ти. На тім боці затоки.. юрмилося на льоду багато людей. Долгорукий спрямував коня туди (П. Загребельний); Наш провідник бравсь за ланцюг, щоб скерувати човен (М. Коцюбинський); Старенький гуцул з хлопчиком.. направляє дарабу то в той бік, то в той, лавіруючи між камінням (Г. Хоткевич); Виштовхавши човна на глибоченьке місце, ви сідаєте і правуєте на озеро (Остап Вишня); Поганяй направо!; Дівчино, рибалонько люба, Човенце сюди приверни (Леся Українка); Управляти кораблем ("Восток-2") легко, зручно, можна орієнтувати його в будь-якому заданому положенні (з газети); Повести судно між рифами; (Трохим:) (Воли), як соколи.. Тільки покеруй ними, й гори перевернеш (М. Кропивницький).
СПРЯМО́ВУВАТИ що (надавати якогось напряму чиїйсь діяльності, дії, розмові тощо), СКЕРО́ВУВАТИ, НАПРАВЛЯ́ТИ, НАПРЯМЛЯ́ТИ рідше, ОРІЄНТУВА́ТИ у чому; ПОВЕРТА́ТИ, НАВЕРТА́ТИ розм. (до чого, на що — надавати іншого спрямування); ХИЛИ́ТИ розм., ГНУ́ТИ розм., ВЕРНУ́ТИ розм. (на що, до чого — зводити розмову до чого-небудь); ПІДВО́ДИТИ до чого (спрямовувати, наближати розмову до бажаного результату). — Док.: спрямува́ти, скерува́ти, напра́вити, напрями́ти, зорієнтува́ти, поверну́ти, наверну́ти, схили́ти, підвести. Спрямовувати діяльність громадських організацій; Спрямовувати зовнішню політику держави; (Наталя:) Може, це випадкова фортуна, збіг обставин? Чи це ви самі... ну, як би сказати... скеровуєте хід подій? (І. Микитенко); Слова замполіта скерували думки Хаєцького в зовсім несподіване річище (О. Гончар); Мені хочеться встати й двома-трьома словами направити роботу читачів (С. Васильченко); Кобзар підказував часом бригадирові, але не раз відчував уперте бажання самому повернути справу інакше, по-своєму (С. Журахович); Наливайко зрозумів ці сильні настрої серед повсталих, навертав на своє, але навертав дипломатично (І. Ле); (Шостак:) А! Так ти он куди хилиш! Ти намовляєш мене... (Я. Мамонтов); — Вам і справді не подобається ваше комфортабельне гніздечко? — допитувався Роман. — Ти до чого гнеш? — уже й Христолобенко відчув щось недобре (Є. Гуцало); Як виходила, то дядина стала така добра та тиха — і те мені радить, і друге. І все верне на те, щоб я зосталася (І. Нечуй-Левицький); Про одруження ніколи й мови не заводив.. А якщо дівчина сама бувало підведе його до цієї теми, признавався одверто: "Моя молода ще на припічку кашу їсть!" (А. Головко).
Словник синонімів української мови