повстка

ПОВСТЬ (цупкий матеріал, виготовлений з вовни способом валяння), ПОВСТИ́НА, ПО́ВСТКА розм., ЛЯ́МЕЦЬ діал.; ФЕТР (тонкий, найвищого сорту). Батько з сином в обшитих старою повстю чоботах топталися серед широкого двору (К. Гордієнко); Скобенко видобув із брички велику татарську повстину та розтягнув її над землею між возом і деревом, наче шатро (Юліан Опільський); Мов копиці сіна, які бачив хлопець колись у Кустанаї на базарі, стоять казахські округлі намети, криті повсткою (О. Донченко); Про його духовне походження свідчили не лише прізвища та довга, збита лямцем, сіро-каштанова чуприна, а й манера говорити (Ю. Збанацький).

Значення в інших словниках

1. повстка — по́встка іменник жіночого роду розм.  Орфографічний словник української мови
2. повстка — -и, ж., розм. Те саме, що повсть.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. повстка — ПО́ВСТКА, и, ж., розм. Те саме, що повсть. Очища в лоб позападали, Сметаною позапливали, А голова вся в ковтунах; Із рота слина все котилась, Як повстка, борода скомшилась, Всім задавав собою страх (І. Котляревський); Мов копиці сіна.., стоять казахські округлі намети, криті повсткою (О. Донченко).  Словник української мови у 20 томах
4. повстка — ПО́ВСТКА, и, ж., розм. Те саме, що повсть. Мов копиці сіна.., стоять казахські округлі намети, криті повсткою (Донч., І, 1952, 130).  Словник української мови в 11 томах
5. повстка — По́встка, -ки ж. Войлочная подкладка на внутренней части хомута, лежащей на шеѣ лошади. Вас. 159,  Словник української мови Грінченка