погребовий

ПОХОРО́ННИЙ, ПОХОВА́ЛЬНИЙ, ТРА́УРНИЙ, ПОГРЕБО́ВИЙ, ПОГРЕ́БНИЙ, ПОГРЕБА́ЛЬНИЙ заст. Поволечки ступають сиві коні, У возі похоронному йдучи (Д. Павличко); Згідно із скіфським поховальним обрядом кожний курган ставав родинною усипальницею (з журналу); Потім був траурний мітинг. Над могилою, над розкритою труною (А. Дімаров); Погребовий спів заводить віла (Леся Українка); Хай душі, що повні і смутку, і сліз, В погребную пісню зіллються (О. Олесь); Звеліли (партизани) просунути під труни довгі погребальні рушники і підняли свої гвинтівки (І. Микитенко). — Пор. по́хорон.

Значення в інших словниках

1. погребовий — погребо́вий прикметник рідко  Орфографічний словник української мови
2. погребовий — -а, -е, заст., рідко. Стос. до погребу. || Який здійснює, організовує погреб. Погребове товариство.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. погребовий — ПОГРЕБО́ВИЙ, а, е, заст., рідко. Стос. до погребу. Про неволю плаче й голосить і тужить до болю голос сумний, не вважа на слова, плач погребовий слова по-крива... (Леся Українка); Погребова почесть почалася другого дня надвечір (С.  Словник української мови у 20 томах
4. погребовий — ПОГРЕБО́ВИЙ, а, е, заст., рідко. Стос. до погребу. Про неволю плаче й голосить і тужить до болю голос сумний, не вважа на слова, плач погребовий слова по-крива… (Л. Укр., І, 1951, 264); Погребова почесть почалася другого дня надвечір (Скл.  Словник української мови в 11 томах
5. погребовий — Погребо́вий, -а, -е 1) Похоронный. 2) Бывшій на погребеніи, похоронахъ. По погребі запросив... усіх погребових на гостину, щоби за грішну душу випили та дещо перекусили. ЕЗ. V. 170.  Словник української мови Грінченка