подиктувати

ДИКТУВА́ТИ (говорити для записування іншою особою), ПРОКА́ЗУВАТИ, НАГОВО́РЮВАТИ розм. — Док.: продиктува́ти, подиктува́ти діал. проказа́ти, наговори́ти. (Мартіан:) Ну, я проказую. (Диктує. Констанцій пише). "Шановні судді!" (Леся Українка); (Ольга:) Дорогий синочку, цього листа пише тобі наша вчителька, а я наговорюю (О. Корнійчук).

Значення в інших словниках

1. подиктувати — подиктува́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. подиктувати — -ую, -уєш, док., перех. 1》 Диктувати якийсь час. 2》 діал. Продиктувати. || чим, перен. Обґрунтувати, підказати що-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. подиктувати — ПОДИКТУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., що. 1. Диктувати якийсь час. 2. діал. Продиктувати. Міхонський подиктував йому якесь завдання. Борис написав і .. узявся розв'язувати його (І. Франко); // чим, перен. Обгрунтувати, підказати що-небудь.  Словник української мови у 20 томах
4. подиктувати — ПОДИКТУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., перех. 1. Диктувати якийсь час. 2. діал. Продиктувати. Міхонський подиктував йому якесь завдання. Борис написав і.. узявся розв’язувати його (Фр., III, 1950, 33); // чим, перен. Обгрунтувати, підказати що-небудь.  Словник української мови в 11 томах