подмухнути

ДУ́ТИ (випускати з рота струмінь повітря), ДМУ́ХАТИ, ХУ́КАТИ. — Док.: ду́нути, поду́ти (поду́нути), дмухну́ти, подмухну́ти, ху́кнути. Знай шепче (Явдоха) та спльовує, та дме на жар (Г. Квітка-Основ'яненко); Я дмухав у сопілку, пальцями затуляючи і відкриваючи дірочки (О. Донченко); Вундерліх ударив кулаком по столу, а потім став хукати на руку (П. Автомонов).

Значення в інших словниках

1. подмухнути — подмухну́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. подмухнути — -ну, -неш, док. Однокр. до подмухувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. подмухнути — ПОДМУХНУ́ТИ, ну́, не́ш, док. Однокр. до подму́хувати. [Трохим:] Вертать назад? Куди вітер подмухнув, туди й ви носа повернули? (М. Кропивницький).  Словник української мови у 20 томах
4. подмухнути — ПОДМУХНУ́ТИ, ну́, не́ш, док. Однокр. до подму́хувати. [Трохим:] Вертать назад? Куди вітер подмухнув, туди й ви носа повернули? (Кроп., IV, 1960, 201).  Словник української мови в 11 томах