пожиткувати

СПОЖИВА́ТИ що (використовувати як їжу, питво), УЖИВА́ТИ (ВЖИВА́ТИ), ЖИВИ́ТИСЯ чим, ЗАЖИВА́ТИ розм., ПОЖИТКУВА́ТИ діал. Антон Герасимович пропонує свій рецепт: "Пийте полин!" Має на увазі звичайний степовий полин, отой гіркий-прегіркий, що його жодна худобина не візьме в рот, тільки людині, мовляв, і під силу його споживати (О. Гончар); Коли б люди .. перестали вживати м'ясо (М. Коцюбинський); Живився (Тонконоженко) самим чорним хлібом з прілого борошна та картоплею (В. Самійленко); Олію, молока, вина не заживав він зроду; Для дужчої покути пив морську солону воду (І. Франко). — Пор. 1. ї́сти, 1. харчува́тися.

Значення в інших словниках

1. пожиткувати — пожиткува́ти дієслово недоконаного виду споживати діал.  Орфографічний словник української мови
2. пожиткувати — -ую, -уєш, недок., перех., діал. Споживати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. пожиткувати — ПОЖИТКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., що, чого, діал. Споживати. Панотець .. любив пожиткувати, та не хотів старати (Л. Мартович).  Словник української мови у 20 томах
4. пожиткувати — ПОЖИТКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., перех., діал. Споживати. Панотець.. любив пожиткувати, та не хотів старати (Март., Тв., 1954, 226).  Словник української мови в 11 томах
5. пожиткувати — Пожиткува́ти, -ку́ю, -єш гл. Пользоваться.  Словник української мови Грінченка