позначення
ПО́ЗНАЧКА (спеціальний знак, зроблений для відрізнення чогось, вказівки на щось), ПОЗНА́ЧЕННЯ, ВІДМІ́ТКА, МІ́ТКА, МІТА, ВІДЗНА́ЧКА розм., ЛИ́ТА заст.; КАРБ, НАРУ́БКА (такий знак, зроблений чимсь гострим); ПОМІ́ТКА (перев. письмова); РЕМА́РКА спец. (у словнику — для повнішої характеристики слова). Податковий інспектор щомісяця брав хабар, ставив якусь позначку у своїй записній книжці (Н. Рибак); Вивчаючи історію Стародавнього Риму, учні на кожному уроці робили позначення на контурній карті Європи (з журналу); Витягши пістолет, підняв (Мюльнер) прицільну рамку на відмітку "300" (І. Багмут); — З чого ж починати? — вдарив Денис по молодому дубкові сокирою так, що аж листя на ньому затремтіло. — Мітку шукай (Григорій Тютюнник); Відзначок нігтем там чимало Було на книжних берегах (переклад М. Рильського); На кождій палиці видно було більші або менші карби, один попри один (І. Франко); — Та тут ось ізсередини на лантусі помітка якась накарлякана. Бублик якийсь, начебто як "О"... (О. Гончар).
Словник синонімів української мови